Світлове забруднення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Світлове́ забру́днення, за К. М. Ситником (1994), — різновид фізичного забруднення, порушення інтенсивності і ритміки природної освітленості певної території в результаті дії штучних джерел світла, що викликають аномалії в житті рослин і тварин. До таких територій відносяться тепличні комбінати, залізничні вузли, стадіони і т. д.

Надмірне світловиділення супроводжується також додатковою емісією тепла.. Світлове забруднення — це ефект, що створюється освітлювальними установками, які крім освітлення зон, для яких вони призначені, додатково освітлюють інші, прилеглі зони. Наприклад, світильники зовнішнього освітлення або освітлювальні прилади спортивних споруд, площ, архітектурних об'єктів, освічують фасади прилеглих будинків і вікна житлових будинків, що порушує спокій мешканців. У рекомендаціях МКО є обмеження рівнів вертикальної освітленості, створюваної випромінюванням освітлювальних приладів вуличного й архітектурного освітлення, що проникає через вікна будинків. Ці обмеження знайшли відображення й у діючих в Україні нормах природного й штучного освітлення. Розсіяне світло світильників сильно впливає на навколишнє середовище, створюючи як дискомфорт для жителів, так і забруднення нічного небосхилу через випромінювання частки світлового потоку у верхню півсферу (Світлова завіса над містом ускладнює роботу, наприклад, астрономів і льотчиків, крім того, свідчить про перевитрату електричної енергії на зовнішнє освітлення).


Див. також[ред.ред. код]