Одинарна проїзна частина
Одинарна проїзна частина (британська англійська) або нерозділене шосе (американська англійська) — дорога з однією, двома або кількома смугами, розташованими в межах однієї проїзної частини без центральної резервної/середньої смуги для розділення зустрічних потоків руху. Одноколійна дорога має одну смугу з роз'їзними місцями для руху в обох напрямках. Безпека дорожнього руху загалом гірша на високошвидкісних дорогах з однією дорогою, ніж на дорогах із подвійною дорогою через відсутність розділення між транспортом, що рухається в протилежних напрямках[1].
Країни[ред. | ред. код]
Ірландія[ред. | ред. код]
Термін однопроїзна частина використовується для доріг в Республіці Ірландія. Обмеження швидкості на однопроїзних дорогах відрізняються залежно від їх класифікації: загальнодержавні дороги основного та другорядні мають загальне обмеження швидкості 100 км/год (60 миль/год), тоді як на регіональних і місцевих дорогах загальне обмеження швидкості становить 80 км/год (50 миль/год). У містах загальне обмеження швидкості становить 50 км/год (30 миль/год).
Велика Британія[ред. | ред. код]
Максимальне обмеження швидкості у Великій Британії для доріг з однією проїзною частиною нижче, ніж максимальне обмеження швидкості для доріг з двома проїжджими частинами. Національне обмеження швидкості, яке є нижчим для населених пунктів, застосовується лише в місцях, де нижче числове обмеження швидкості не діє. У Великій Британії є одна головна автомагістраль з однією проїзною дорогою, A38(M), але низка сполучних доріг на розв’язках є однопроїзною.
Сполучені Штати[ред. | ред. код]
В американській англійській мові немає еквівалентного терміна. Автомагістраль з одинарною проїзною частиною у США називатиметься «нерозділеною магістраллю»; це, ймовірно, означає багатосмугову дорогу лише з смугами (фарбою) (але без середньої лінії) між двома напрямками транспортного потоку. Дорогу з двома смугами руху в протилежних напрямках можна назвати двосмуговою.
Відповідно до Керівництва Міністерства транспорту США про уніфіковані пристрої контролю дорожнього руху (MUTCD), з початку 1970-х років усі пронумеровані автомагістралі в США позначено кольором, щоб показати напрямок руху. Дороги з двостороннім рухом мають жовту центральну лінію (і, якщо є базові смуги, вони суцільно білі з обох боків). Ця центральна лінія може бути суцільною, переривчастою або комбінацією обох, із різними стилями, що вказує на те, чи дозволено об’їзд (що вимагає, щоб водій рухався на смугу руху зустрічного транспорту) у певному місці.
На багатосмугових дорогах використовуються розривні білі лінії між смугами руху в одному напрямку; принаймні одна суцільна жовта лінія лежить ліворуч від смуги, яка обмежує рух транспорту, що рухається в протилежному напрямку, а права бічна лінія суцільно біла. Водії завжди можуть визначити напрямок транспортного потоку, подивившись на забарвлення смуг.
Нероздільні магістралі з центральними поворотними смугами[ред. | ред. код]
Після успішних експериментів наприкінці 1960-х років деякі міські нерозділені шосе в США мали центральну смугу лівого повороту, яка використовується в обох напрямках потоку. По суті, ця конфігурація ставить смугу повороту в положення, де була б середня лінія, якби дорогу розділили.
Ці дороги майже завжди мають непарну загальну кількість смуг, зазвичай п’ять (по дві смуги в кожному напрямку з центральною смугою для повороту), але три- та семисмугові версії не є рідкістю. Центральні поворотні смуги найчастіше будуються в приміських комерційних районах, де є велика кількість тісно розташованих проїздів (або другорядних вулиць).
