Однонуклеотидний поліморфізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Dna-SNP.svg

Однонуклеотидний поліморфізм (англ. Single nucleotide polymorphism, SNP) — гетерогенність первинної структури ДНК, що виявляється в однонуклеотидних (точкових) відмінностях алелей.[1] Наприклад, дві послідовності ДНК різних людей — AAGCCTA і AAGCTTA  — відрізняються на один нуклеотид. У такому разі говорять про існування двох алелей: C і T.

SNP використовуються в якості молекулярно-генетичних маркерів (разом з ПДРФ (RFLP) і ПДАФ (AFLP)).

Вивчення SNP широко використовується в молекулярній систематиці — побудові біологічної систематики на основі дивергенції гомологічних ділянок ДНК у філогенезі. У даній області найчастіше використовуються спейсери генів рибосомної РНК. З огляду на те, що мутації в даних спейсерах не позначаються на структурі кінцевих продуктів гену (теоретично вони не впливають на життєздатність), в першому наближенні зазвичай постулюється пряма залежність між ступенем поліморфізму і відстанню філогенезу між організмами.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Nachman, Michael W. (2001). Single nucleotide polymorphisms and recombination rate in humans. Trends in genetics 17 (9). с. 481–485. doi:10.1016/S0168-9525(01)02409-X. PMID 11525814. 


Сахарин Це незавершена стаття з молекулярної біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.