Оксид кобальту(II,III)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оксид кобальту(II,III)
Oxid kobaltnato-kobaltičitý.PNG
Cobalt(II,III)-oxide-unit-cell-2006-CM-perspective-3D-balls.png
Систематична назва кобальт(II) дикобальт(III) оксид
Інші назви трикобальт тетраоксид
Ідентифікатори
Номер CAS 1308-06-1
Номер EINECS 215-157-2
RTECS GG2500000
SMILES O=[Co].O=[Co]O[Co]=O[1]
InChI 1S/3Co.4O
Властивості
Молекулярна формула CoO·Co2O3 (Co3O4)
Молярна маса 240,798 г/моль
Зовнішній вигляд чорні кристали
Густина 6,11 г/см³[2]
Тпл 900 °C (розкл.)[2]
Розчинність (вода) нерозчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-891,0 кДж/моль
Ст. ентропія So298 102,5 Дж/(моль·К)
Теплоємність, cop 123,4 Дж/(моль·К)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д ко́бальту(II,III) — неорганічна сполука складу Co3O4. Являє собою чорні октаедричні кристали, які є парамагнітними. Оксид проявляє слабкі амфотерні властивості.

Co3O4 застосовується у виготовленні кольорового скла, що не пропускає ультрафіолетове випромінювання, також використовується як каталізатор деяких реакцій розкладання.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Оксид Co3O4 формується у вигляді чорних октаедричних кристалів, які проявляють парамагнітні властивості. Речовина має кристалічну структуру типу шпінелі.

Оксид може поглинати вологу, утворюючи кристалогідрати Co3O4·xH2O (x = 3, 6, 7).

Отримання[ред. | ред. код]

Оксид кобальту(II,III) можна синтезувати окисненням на повітрі порошку кобальту, оксиду CoO, гідроксиду Co(OH)2, а також прокалюванням гідрату оксиду Co2O3·H2O, нітрату Co(NO3)2, Co(OH)2. Дані реакції схожі на методи отримання CoO, але проводяться за вищих температур для додаткового окиснення сполуки і переводу її у Co3O4.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

При нагріванні понад 900 °C оксид кобальту(II,III) розкладається з утворенням CoO:

Co3O4 не розчиняється у воді; проявляє слабкі амфотерні властивості: взаємодіє із концентрованими кислотами та, при спіканні, із лугами:

(сполука червоного кольору)

При високих температурах взаємодіє з оксидами інших металів:

Відновлюється до чистого кобальту при дії водню, коксу, оксиду вуглецю, алюмінію:

Застосування[ред. | ред. код]

Оксид кобальту(II,III) застосовується у виготовленні кольорового скла, яке поглинає ультрафіолетове випромінювання, а також як каталізатор реакцій: термічного розкладання KClO3, KMnO4, окиснення NH3, а також синтезу HCN з метану, амоніаку, азоту.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1308-06-1
  2. а б За тиску 101,3 кПа

Джерела[ред. | ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Encyclopedia of Physical Science and Technology / Robert A. Meyers. — 3rd. — San Diego : Academic Press, 2002. — 15453 p. — ISBN 978-0-12-227410-7. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)