Чуйко Олег Анатолійович
| Чуйко Олег Анатолійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Олекса Білобров | |||
| Народився |
21 лютого 1962 (62 роки) м. Камишлов Свердловської обл., РРФСР | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк, публіцист | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Оле́г Анато́лійович Чуйко́ (літературний псевдонім Олекса Білобров, військовий позивний Мамай[1]) (21 лютого 1962, м. Камишлов Свердловської обл., РРФСР) — український письменник, публіцист[2].
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Закінчив Свердловське вище воєнно-політичне танково-артилерійське училище. Служив у Афганістані[3] у провінції Пактія (на сході країни) 19 місяців. Почав зі звання старший лейтенант. Літом 1988 року, коли відбувався перший етап виводу радянських військ, повернувся в Україну. Потім був капітаном, а коли закінчив академію — став полковником. Звільнився зі служби у 2000 р.
У 1996 році закінчив Київський військовий гуманітарний інститут Міноборони України.
У грудні 2009 року він ще раз відвідав Афганістан [4].
Переможець конкурсу «Золотий лелека —2009» у номінації «Пригодницька повість» (друга премія) [5] за твір «Не-тинейджер» [6].
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
З серпня 2014 року Олег Чуйко перебував на фронті разом із бійцями 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» та 25-го батальйону тероборони «Київська Русь», які влітку допомагав формувати. Він взяв собі позивний «Мамай».[1]
У 2015 році очолив 5-ту батальйонно-тактичну групу.[7][8]
Зараз мешкає в м. Ірпіні Київської області.
Одружений і має двох дітей: доньку Анастасію та сина Данила. Впродовж кількох років викладав психологію у київських вишах.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
- Білобров О. На межі можливого: повість/ Олекса Білобров. — К.:Грані-Т, 2011. — 232с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Позивний «МАМАЙ»: «афганець», «АТОвець», письменник, український козак та справжній полковник. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 24 грудня 2023.
- ↑ Конкурс «Золотий лелека» або Шоу має тривати?. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 17 червня 2011.
- ↑ Війна на Сході України не йде в жодне порівняння з афганською. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
- ↑ Афганський ветеран: це не військова поразка СРСР (ВІДЕО)
- ↑ Галина Ткачук зловила «Золотого лелеку». Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 17 червня 2011.
- ↑ Відбулося нагородження переможців конкурсу «Золотий лелека»[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Війна на Сході України не йде в жодне порівняння з афганською. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
- ↑ «Ми вже не маємо нічого спільного з російським десантом». www.facebook.com. ГШ ЗСУ. Процитовано 24 грудня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Білобров Олекса
- Олекса Білобров. Афганський щоденник [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Оксана Лущевська: Між можливим і реальним (рецензія на книжку «На межі можливого») [Архівовано 20 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Олекса Білобров: «В’юном від Бердичева до Йокогами»
