Ольга Більєрі
| Ольга Більєрі | |
|---|---|
| італ. Olga Biglieri Scurto | |
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Olga Biglieri |
| Псевдо | Barbara |
| Народилася |
15 березня 1915[1] Мортара, Провінція Павія, Ломбардія, Королівство Італія |
| Померла |
10 січня 2002 (86 років) Рим, Італія[2] |
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | художниця |
| Знання мов | італійська |
| Напрямок | Аероживопис |
Ольга Більєрі Скурто, також відома як Барбара (Мортара, 15 березня 1915 — Рим, 10 січня 2002) — італійська художниця-футурист і авіаторка. Вона була однією з трьох жінок, пов'язаних із цим рухом і, зокрема, з Аероживописом. (Інші — Маріса Морі та Бенедетта Каппа)[3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Більєрі народилась у Мортарі, Ломбардія, 15 березня 1915 року. Ольга виросла в сільській місцевості поблизу Новари, де її батько володів фермою. Вона почала малювати в одинадцять років[4], а також навчалася на пілота. Навчившись керувати аеропланом, вона отримала відповідну ліцензію пілота в аероклубі Камері у віці 16 років[5].
Більєрі доєдналася до футуризму, коли Філіппо Томмазо Марінетті, який був засновником руху, випадково побачив її картини у вітрині магазину[4].
Більєрі вирішила працювати під ім'ям Барбара та поєднала дві свої пристрасті, включивши зображення літаків у свої картини Аероживопису. Її картина 1939 року Aeropittura di città (Аероживопис міста) була експонувалася на 22-ї Венеційській бієнале. Основним предметом цієї картини є літак, але її композиція розчиняється у двовимірних формах[5]. Її картини мають велике значення. Вони є свідченням того, як жінки-аерохудожники знайшли місце в класичному футуристичному образі людини/машини та створюють паралельну концепцію «супердонни» або жінки/машини[6].
У 1939 році вона вийшла заміж за поета і письменника Ігнаціо Скурто. Коли під час Другої світової війни у 1943 році Скурто був призваний до армії, Більєрі довелося піклуватися про їхніх дітей. Її чоловік помер у 1954 році[4]. Після тривалої перерви, коли вона пішла на пенсію у Валь-д'Оссола, щоби писати дитячі книжки, Більєрі працювала журналісткою в царині моди[7]. На початку 1960-х років вона вела популярне радіошоу Stella Polare на Rai Radio 1, де давала поради щодо моди[8].
Інтерес Більєрі до мистецтва відродився після зустрічі зі шведським художником Гостою Лільєстромом у 1964 році. У 1986 році її скульптура «Дерево миру» була встановлена в саду Меморіального музею миру в Хіросімі.
У 1998 році вона була темою автобіографії, написаної Франческою Бреззі, Quando il futurismo è donna: Barbara dei colori[9].
Ольга Більєрі померла у Римі в 2002 році[4].
Спадщина[ред. | ред. код]
У 2009 році одна з її робіт була включена до виставки в Casa Italiana Zerilli-Marimò у Нью-Йорку[5].
У 2015 році в Новарі на її честь назвали вулицю[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2009.
- ↑ FUTURISMO: E' MORTA BIGLIERI, 'AEROPITTORE' CON MARINETTI. www1.adnkronos.com.
- ↑ а б в г "Barbara (Olga Biglieri), 150anni.it, Retrieved 31 January 2017
- ↑ а б в Furiste: Women in Art and Literature, Giancarlo Carpi, Casa Italiana Zerilli — Marimò, New York, 2009, Retrieved 21 January 2017
- ↑ Elza Adamowicz; Simona Storchi (1 листопада 2015). Back to the Futurists: The avant-garde and its legacy. Manchester University Press. с. 35. ISBN 978-1-5261-0200-3.
- ↑ Barbara (Olga Biglieri). www.150anni.it.
- ↑ Tutti gli artisti che vissero ed animarono Casa Bossi. 7 листопада 2014.
- ↑ Donne, La Libreria Delle (26 квітня 2009). Libreria delle Donne: Barbara dei colori.
- ↑ L’artista, la principessa e il pilota: il ricordo nelle vie di Novara. lastampa.it. 5 березня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
|
