Олівер Еллсворт Баклі
| Олівер Еллсворт Баклі | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 серпня 1887 Слоан, Вудбері, Айова, США |
| Помер | 14 грудня 1959 (72 роки) Ньюарк, Нью-Джерсі, США |
| Країна |  США |
| Діяльність | винахідник |
| Alma mater | Корнелльський університет Гріннелльський коледжd |
| Галузь | електротехніка |
| Членство | Національна академія наук США |
| Нагороди | |
 Олівер Еллсворт Баклі у Вікісховищі | |
О́лівер Е́ллсворт Ба́клі (англ. Oliver Ellsworth Buckley; 8 серпня 1887 — 14 грудня 1959) — американський інженер-електротехнік та винахідник, відомий своїм внеском у розвиток трансокеанської телефонії.
Олівер Еллсворт Баклі народився в Слоані, штат Айова у сім'ї Вільяма Даблдея (William Doubleday) та Сари Елізабет (Джефрі) Баклі. Його батько був адвокатом. Олівер отримав середню освіту в державних школах. Ступінь бакалавра здобув у Гріннелльському коледжі[en] у 1909 році[1]. Після здобуття ступеня доктора філософії з фізики в Корнелльському університеті у 1914 він пішов працювати у телекомунікаційну компанію «Western Electric Co.» (підрозділ компанії AT&T) на посаду фізика-дослідника, яку обіймав до 1925 року. У тому ж році було організовано спільне підприємство компаній «American Telephone & Telegraph Co.» і «Western Electric Co.» — «Bell Telephone Laboratories, Inc.», яке взяло на себе наукову та дослідницьку роботу в галузі зв'язку, яку до цього часу виконувала «Western Electric Co.»[2], і де Олівер Баклі і продовжив свою дослідницьку діяльність.
У 1915, О. Баклі, разом із колегами з телекомунікаційної компанії AT&T Х. Д. Арнольдом і Г. Елменом розробили метод значного покращення продуктивності передачі підводного кабелю зв'язку, який дозволяв досягти чотирикратного зростання швидкості передачі до понад 2000 літер на хвилину[3]. Вони виготовили кабель, обернувши мідні провідники відпаленою пермалоєвою стрічкою, матеріалом, який отримав Г. Елмен, таким способом індуктивно навантажуючи кабель. Перший такий кабель було прокладено між Нью-Йорком і Азорськими островами в 1924 році. Згодом він працював над розробкою навантаженого трансатлантичного телефонного кабелю в 1929 році та ненавантаженого багатоканального телефонного кабелю в 1932 році. Робота над останнім проектом стала базовою для розвитку усіх наступних трансокеанських кабелів.
Продовжуючи роботу в новій організації, Баклі згодом був помічником директора з досліджень з 1925 по 1933 роки, директором з досліджень у 1933-36 роках, і виконавчим віце-президентом протягом 1936-1940-х. О. Баклі обіймав посаду президента «Bell Labs» з 1940 до 1951, і був головою правління з 1951 аж до виходу на пенсію у1952[4]. Під керівництвом Баклі як президента організації було реалізовано численні технічні проекти та досягнення, включаючи такі як: хвилевід, транзистор, автоматичний облік повідомлень, загальнонаціональну нумерацію телефонів та мережі мікрохвильової ретрансляції. У результаті своїх досліджень він отримав сорок три патенти, в тому числі на такі пристрої, як індукційний апарат (1926); телеграфний провідник (1928); підводний кабель (1928); сигнальний провідник (1930); підводний сигнальний кабель (1933); котушка для навантаження підводного кабелю (1936) тощо.
Баклі також брав участь у військових діях під час Другої світової війни, працюючи членом підрозділів зв'язку та керованих ракет Національного науково-дослідного комітету оборони. Нагороджений медаллю «За заслуги».
Беручи активну участь у роботі численних наукових організацій, Баклі був головою ради Інженерного фонду у 1939-42 роках; у 1944-45 роках був членом Комітету з науки та суспільного добробуту, який рекомендував заснувати Національний науковий фонд; і членом Національної ради винахідників з 1945 року до своєї смерті.
Баклі був членом Генерального консультативного комітету Комісії з атомної енергії США з 1948 по 1954 рік[5]. На цій посаді Баклі виступав проти рішення 1950 року продовжити розробку термоядерної бомби, але до 1952 року змінив свою точку зору та підтримав програму[6].
Баклі одружився у Вебстер-Сіті (штат Айова) 14 жовтня 1914 року з Кларою Луїзою Шерідан Лейн і мав чотирьох дітей: Кетрін Лейн, Вільяма Дугласа, Барбару та Джульєтту Джорджіану.
Він помер у Ньюарку (штат Нью-Джерсі) 14 грудня 1959 року.
Олівер Баклі у 1954 році був нагороджений медаллю Едісона за «внесок у науку та мистецтво, який зробив реальністю трансатлантичний телефонний кабель; за мудре керівництво великою промисловою лабораторією; за видатні заслуги перед урядом своєї країни»[2].
Премія Олівера Баклі від Американського фізичного товариства за праці в галузі фізики конденсованого стану названа на вшанування пам'яті про науковця.
- US patent 1586962, O. Buckley, "Induction Apparatus", issued 1926-june-01
- US patent 1662956, O. Buckley, "Telegraph Conductor", issued 1928-may-20
- US patent 1681515, O. Buckley, "Submarine Cable", issued 1928-aug.-21
- US patent 1762956, O. Buckley, "Signaling Conductor", issued 1930-june-20
- US patent 1903975, O. Buckley, "Submarine Signaling Cable", issued 1933-apr.-18
- US patent 1957487, O. Buckley, F. Malm, "Multicore Cable with Thermoplastic Insulation", issued 1934-may-08
- US patent 2043346, O. Buckley, "Submarine Cable Loading Coil", issued 1936-june-06
- ↑ Notable Alumni | Grinnell College. www.grinnell.edu. Процитовано 28 жовтня 2022.
- ↑ а б Oliver Buckley. Biography // Engineering and Technology History Wiki
- ↑ A. A. Hurdeman The Worldwide History of Telecommunications, Wiley Interscience (2003), p.314
- ↑ Buckley biography by Bell Labs. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 19 грудня 2022.
- ↑ Oliver Buckley: Biography. Institute of Electrical and Electronics Engineers. Процитовано 27 травня 2020.
- ↑ Bernstein, Barton J. (Fall 1987). Crossing the Rubicon: A Missed Opportunity to Stop the H-Bomb?. International Security. 14 (2): 147–148.
- IEEE Buckley biography (англ.)
- Biographical Memoirs from The National Academy of Sciences by Mervin J. Kelly (англ.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |