Оптика тонких плівок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дихроїчні фільтри створюються за допомогою покриття тонкими плівками

О́птика то́нких плі́вок — розділ оптики, який вивчає проходження і відбиття світлових променів від плівок, товщина яких сумірна з довжиною хвилі світла.

Тонкі плівки, нанесені на поверхню речовини, зокрема на скло, з якого виготовляються оптичні прилади, значно впливають на відбиття й пропускання світла, якщо їхня товщина сумірна із довжиною світлової хвилі.

Найцікавіші властивості мають плівки із товщиною, яка дорівнює четверті довжини хвилі, які, в залежності від показника заломлення, максимально зменшують або збільшують відбивання світла поверхнею.

Теорія[ред.ред. код]

Якщо світло із довжиною хвилі λ падає із середовища з показником заломлення під кутом на речовину із показником заломлення , вкриту тонкою плівкою із показником заломлення і товщиною h, то при оптичній товщині плівки

то коефіцієнт відбиття

де - коефіцієнт відбиття на межі середовищ 1 і 2, й для нормального падіння

.

Звідси видно, що коефіцієнт відбиття можна зробити нульовим, якщо підібрати матеріали так, щоб . На цьому принципі працює просвітлення оптики. Зазвичай підібрати речовину, для якої це співвідношення виконувалося б ідельно (а ще необхідно, щоб плівка добре трималася на склі) важко, тому використовуються речовини із близьким показником заломлення.

Якщо , то коефіцієнт відбиття стає близьким до одиниці, що можна використати для виготовлення дзеркал.

Див. також[ред.ред. код]

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.