Ораторія графа Суарді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
фресковий цикл «Ораторія графа Суарді»
«Видіння Св Бригіти меси в Ватикані»
італ. Oratori Suardi
Творець: Лоренцо Лотто
Час створення: 1525
Ширина: 812 см
Матеріал: водорозчинні вапнякові фарби
Техніка: фреска по вологому
Жанр: релігійний живописd
Зберігається: Бергамо, Італія
Музей: колишня вілла Суарді
CMNS: фресковий цикл «Ораторія графа Суарді»
«Видіння Св Бригіти меси в Ватикані»
у Вікісховищі

Ораторія графа Суарді (італ. Oratori Suardi) — фресковий цикл, парадоксальний і антикласичний, створений венеційським художником Лоренцо Лотто (1488–1657) в приватній каплиці.

Ораторія графа Суарді. Права частина фрески зі сценами життя Св. Барбари

Приміщення каплиці й передісторія[ред. | ред. код]

Каплиця відома з 15 століття. Вона мала спрощену сільську форму у вигляді прямокутного блока з похилим дахом і заокругленою абсидою. Хтось встиг навіть створити декілька фресок в абсиді. 1523 року художник Лоренцо Лотто і володар, граф Джованні Баттіста Суарді, домовились про створення нового циклу фресок. Це була складна іконографічна програма з житій Св. Катерини, Марії Магдаліни, Св. Бригіти і Св. Барбари. Головувати мав Христос як переможець над дияволом. Його перемогу підсилювали пророки і сивіли, а також численні сувої з уривками з Біблії. Навіть виноградні лози і збори винограду були пов'язані зі сценою євхаристії.

Типовою для Лоренцо Лотто є схильність до розпорідальної манери. Це і обумовило декілька різних за часом подій, поєднаних художником на одній стіні. При цьому низка сцен має простонародний, провінційний, а не аристократичний характер (косовиця, випас худоби, пейзажні сцени).

Складний фресковий цикл було завершено влітку 1524 року.

Опис твору[ред. | ред. код]

1524 року Лоренцо Лотто отримав замову від графа Суарді на фрески в приватній каплиці, розташованій на віллі в Трескоре Бальнеаріо, неподалік міста Бергамо.

Можливо, Ораторія графа Суарді — найбільший за розмірами фресковий цикл, створений майстром за життя. Бо цикл фресок охопив дві бічні стіни і всю стелю без якихось проміжків. Парадоксальною, незвичною сумішшю середньовічних і ренесансних, але умовних уявлень стала фреска зі сценами життя Св. Барбари. Але головує в монументальній роботі не Св. Барбара, а фігура Христа у повний зріст. Христос простяг руки в боки, пальці яких художник продовжив лозами, що закрутив у кола-медальйони, розташовані вгорі під стелею. Серія з десяти медальйонів, по п'ять з кожного боку від фігури Христа, заповнені погруддями різних святих, що засудили єретиків. Над медальйонами художник розмістив білі картуші з переліком імен зображених святих.

Обабіч фігури Христа є низка сцен із життя і мучеництва за віру Св. Барбари. Фреска без візуальних кордонів переходить на стелю, де подані гілки винограду і херувими, що заглядають зверху на відвідувачів каплиці. В систему фрескового циклу на стелі органічно включено і реальні дерев'яні балки. Цикл вийшов незвичним і антикласичним, наче художник передбачав бурхливий розвиток маньєризму в італійському мистецтві 16 століття.

Протилежна від фрески з Христом є стіна з історією життя Св. Варвари. Ця стіна мала два вікна. Тому художник був вимушений рахуватися з вікнами і створив три окремі фрески з життя Св Бригіти. Ілюстрацією до житія Св. Бригіти стала фреска «Видіння Св. Бригіти», котра побачила внутрішнім зором сцену меси, що здійснюється перед останками апостола Петра в Римі. Побачене так вразило її, що вона відправила людей в Рим, щоб вони привезли звідти правила богослужіння. В ролі свідків меси Лоренцо Лотто подав родину замовника.

Сцена розгорнута художником в передній частині каплиці, де Бригіта скинула багатий одяг заради каяття і посвяти в чорниці. Композиційно сцена нагадує багатьом сцену «Меси в Больсені», створену колись Рафаелем Санті в Ватикані. Хоча Лоренцо Лотто — не копіював Рафаеля.

Лише віддаленість каплиці при віллі в провінції зробили її маловідомою широкому загалу.

Галерея[ред. | ред. код]

Каплиця Суарді. Стеля з виногралом і херувіиами.

Див. також[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  • Lorenzo Lotto, Libro di spese diverse, a cura di Pietro Zampetti, Firenze 1969.
  • Zampetti, Lorenzo Lotto, Milano 1965.
  • Giulio Carlo Argan, Storia dell'arte italiana, Firenze 1968–2000.
  • Mascherpa, Lorenzo Lotto a Bergamo, Milano 1971.