Ордоньйо II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ордоньйо II
Ordono II of León.jpg
Народився між 871 та 873
Помер 924
м. Леон
Поховання
Діяльність суверен
Титул король
Термін 910—924 роки
Наступник Фруела II
Конфесія католицтво
Рід династія Астур-Леон
Батько Альфонсо III
Мати Хімена Памплонська
Брати, сестри  • Фруела II і Гарсія I
У шлюбі з Ельвіра Менендес
Арагонта Гонсалвес де Деса
Санча Памплонська
Діти 4 сини та 1 донька
Див. також: Ордоньйо

Ордоньйо II (*Ordoño II, між 871 та 873 —924) — король Галісії у 910-914 роках, король Леону і Галісії у 914-924 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Астур-Леон. Син Альфонсо III, короля Астурії, та Хімени Памплонської. Дата народження достеменно невідома: десь між 871 й 873 роками. У 882 році батько послав молодого Ордоньйо в Сарагосу до двору валі Мухаммада ібн Лубба для здобуття освіти. Після повернення 884 року приєднався до повстання свого старшого брата Гарсії проти батька, але того ж року заколотники зазнали поразки. Після цього Ордоньйо відійшов від політичних справ. У 895 році оженився на Ельвірі Менендес

У 908 році призначено намісником Галісії. На цій посаді здійснював військові походи проти Кордовського емірату. Під час одного з успішних походів до Севільї, сплюндрувавши її околиці.

У 910 році підтримав заколот матері й братів проти Альфонсо III, який зазнав поразки й вимушений був поділити своє королівство. Після розділу Астурії Ордоньйо отримав західну Галісію, розпочавши боротьбу за посилення королівської влади.

У 913 році війська Ордоньйо II спустошили місто Евору, вбивши валі Марвана Абд аль-Маліка. У 914 році приєднав після смерті свого брата Гарсії I королівство Леон. Церемонія коронації відбулася у місті Сантьяго-де-Компостела.

У 915 році захопив замок Аланхе, місто Медельїн і пограбувавши територію Меріди, змусивши намісника Бадахосу сплатити великий викуп. На честь успіху наказав звести у Леоні Собор Діви Марії. У 916 році король знову рушив до Меріди, неподалік від якої завдав поразки війську Кордовського емірату.

Близько 917 року Ордоньйо II переніс свою столицю з Ов'єдо до Леону. Того ж року розгромив Абдаррахмана III, Кордовського еміра, при Сан-Естебан-де-Гормас (відома також як битва при Кастромор). Почувши процей успіх Санчо I, король Наварри, уклав військовий союз з Ордоньйо II. У 918 році разом з Санчо I відвоював у клану Бану Касі міста Арнедо, Валтієрра і Калахорру. Втім вже у серпні того ж року Ордоньйо II і Санчо I зазнали поразки від військ Абдаррахмана III в битві при Мутонії (нині невідоме місце, розташовано на землях Сорія і Сеговії)

У 920 році халіф розбив війська Ордоньйо II і Санчо I в битві при Вальдехункері (неподалік від Памплони). Вважається, що поразка була багато в чому наслідком зради графів Бургоса і Кастилії, які не з'явилися на заклик Санчо I. Король пішов на них походом, велів схопити у Техаресі і запроторити до в'язниці, де обидва загинули.

У 921 році після цього в союзі з Наваррою організував контрнаступ, сплюндрувавши землі мусульман в долині Гвадалахари, у 923 році захопив Ла-Ріоху, приєднавши до Наварри міста Нахеру й Вігеру. Того ж року заснував монастир Санта-Колома-де-Нахера, при цьому розлучившись з другою дружиною Арагонтою Гонсалес.

Коли Ордоньйо II помер у 924 році, його діти були ще молоді, а тому королем Леона і Галісії став молодший брат Ордоньйо — Фруела II.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Ельвіра Менендес, донька Ґерменегільдо Гуттьєрес, графа Коїмбри

Діти:

  • Санчо (895—929), король Галісії у 926—929 роках
  • Альфонсо (бл. 899—933), король Леону у 925—931 роках
  • Раміро (900—951), король Леону у 931—951 роках
  • Хімена (д/н—935)
  • Гарсія (д/н—934)

2. Дружина — Арагонта Гонсалвес де Деса, донька графа Гонсало Белантеса

Дітей не було

3. Дружина — Санча Памплонська, донька Санчо I, короля Наварри

Дітей не було

Джерела[ред. | ред. код]

  • Suárez Fernández, Luis (1975). Historia de España y media. Madrid, Spain: Ediciones Rialp. p. 253. ISBN 84-321-1882-6.
  • Rodríguez Fernández, Justiniano (1997). Reyes de León (I). García I, Ordoño II, Fruela II y Alfonso IV'. La Olmeda. ISBN 84-920046-8-1.
  • Rafael Altamira, il califfato occidentale, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 477—515