Орля Перць
| Орля Перць | |
 | |
| Гірський хребет | Татри |
|---|---|
| Країна |
 Республіка Польща |
| Довжина або відстань | 4,5 км |
 | |
 Орля Перць у Вікісховищі | |
Координати: 49°13′05″ пн. ш. 20°01′42″ сх. д. / 49.218333330027775219° пн. ш. 20.028611110028° сх. д.
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (березень 2016) |
Координати: 49°13′06″ пн. ш. 20°01′43″ сх. д. / 49.21833° пн. ш. 20.02861° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Орля Перць (пол. Orla Perć, укр. «Орлиний шлях») — гірський пішохідний маршрут в Татрах у південній Польщі. Вважається найважчим і найнебезпечнішим шляхом у всіх Татрах[1] і тому є відповідним тільки для досвідчених. Шлях маркований червоними знаками. З його встановлення більш ніж 120 людей загинуло на шляху. [2]
Технічні дані[ред. | ред. код]
Шлях знаходиться в центрі Високих Татр. Загальна довжина доступного шляху це 4,5 км.[3] Повний час переходу (влітку, в залежності від умов на шляху) змінюється від 6 до 8 годин.[4] Найвища точка це Козій Верх з 2291 м нм. Шлях починається на перевалі Заврат (2159 м) і закінчується на перевалі Кжижне (2112 м); веде через кілька вершин і траверсує інші. Шлях дуже небезпечний і проходить переважно вздовж гірського хребта. Багато допоміжних засобів доступних для туристів на найкрутіших і вертикальних частинах, включаючи драбини, ланцюги і металеві сходи.[5] Найбільш частим ґрунтом є в основному гранітні плити, щебінь і нерівна поверхня. Шлях пов'язаний з іншими маршрутами; є зовсім вісім перехрещень, ведучих до гірських притулків. Частина від перевалу Заврат до Козього Верху — з одностороннім рухом. Падіння каменя і лавини можливе вздовж шляху.
Історія[ред. | ред. код]
Шлях задумав в 1901 р. Францішек Новицький, польський поет і гірський гід. Маршрут побудував і позначив ксьондз Валенти Гадовскій між 1903 і 1906 рр.; однак перехресті і інші допоміжні маршрути були проведенні і позначені до 1911 р.[6] Після декількох смертельних випадках, у 2006 гірській гід Ірена Рубіновська і Пйотр Мікуцкі, режисер, апеліравалі до органів Татранського національного парку, щоб размантавала всі допомоги для підйому вздовж шляху і змінила їх на «віа феррата».[7] Звернення зустрівся з різними реакціями професійних груп залучених в турбізнес. Був зроблений висновок, що це історичний шлях і що буде залишиться без змін. Тому що багато випадків трапилися коли туристи проходили в протилежних напрямках, Влада Татранського національного парку від липня 2007 запроваджувала односторонній рух на частоті від перевалу Заврат до Козього Вєрху.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dariusz Dyląg: Orla Perć: przewodnik wysokogórski, Oficyna Wydawnicza Rewasz, Pruszków 2006, ISBN 83-89188-50-3
- ↑ Orla Perć — wypadki i akcje ratownicze [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] (даступ 15 лістапада 2009)
- ↑ Zabójcza Orla Perć?. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 26 березня 2016.
- ↑ Tatry: Orla Perć [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (доступ 15 листопада 2009)
- ↑ Orla Perć [Архівовано 20 листопада 2009 у Wayback Machine.] (доступ 25/11/08)
- ↑ Zofia Radwańska-Paryska, Witold Henryk Paryski: Wielka Encyklopedia Tatrzańska. Wyd. Górskie, 2004. ISBN 83-7104-009-1.
- ↑ Juliusz Wysłouch "Via ferraty dla tatr Wysokich, «Na szlaku» 10/2003. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 березня 2016.
