Орокська мова
| Орокська мова | |
|---|---|
| Поширена в | Росія |
| Регіон | Сахалін |
| Носії | 47 (2010)[1] |
| Місце | на межі зникнення[2] |
| Писемність | кирилиця |
| Класифікація |
|
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | oac |
Орокська мова[3] (самоназва: уйльта, ульта[4]) — мова ороків, яка належить до амурської групи[5] тунгусо-маньчжурських мов, близька до нанайської та удегейської мови.
Поширення[ред. | ред. код]
Орокська мова поширена на Сахаліні, у Поронайському та Ноглицькому районах. Ороки також мешкають на острові Хоккайдо в Японії, станом на 1989 рік близько 20 осіб, проте кількість мовців невідома. Загальна чисельність мовців у Росії, згідно з переписом 2010, становить 47 осіб, у 2002 році було 64 мовці, а в 1979 році орокською мовою володіли 450 осіб.
Цікава ситуація склалася в Україні, за результатами першого перепису населення 2001 року, було зафіксовано 959 осіб, які самоідентифікували себе, як ороки, щоправда, тільки 12 з них (тобто трохи більше відсотка) назвали орокську мову рідною, ще 179 осіб (бл. 1/5) рідною вважають українську, решта — переважно російську[6]. Проте за переписом населення СРСР 1989 року в УРСР налічувалося тільки 2 ороки[7].
Діалекти[ред. | ред. код]
Орокска мова включає два діалекти: північний (східносахалінський) та південний (поронайський). Мова ороків острова Хоккайдо належить до південного діалекту[8].
Орокська абетка[ред. | ред. код]
Орокська мова довший час писемності не мала. Абетку, створену на кирилиці, було введено у 2007 році. Був опублікований буквар, а мову викладають ентузіасти у початковій школі села Вал на острові Сахалін.
Соціолінгвістична ситуація[ред. | ред. код]
Ситуація з функціонуванням та розвитком орокської мови, як й для інших мов корінних малих народів Півночі та Далекого Сходу Росії, є несприятливою. Ороки фактично повністю асимільовані, серед них поширена російська мова, лише невелика частка з них володіє рідною мовою, яку використовують для спілкування між собою представники найстаршого покоління. Орокською мовою також володіють кілька людей вікової групи від 40 до 50 років.
Дослідження[ред. | ред. код]
Видатний японський дослідник Такесіро Мацуура[en] (1818–1888) був першим, хто зробив перші записи про орокську мову. Він записав близько 350 орокських слів японською мовою, у тому числі близько 200 слів із граматичними зауваженнями та короткими текстами.
Література[ред. | ред. код]
- Лариса Озолиня. Грамматика орокского языка / Под ред. д. ф. н. Б. В. Болдырева. Институт филологии СО РАН. — Новосибирск: Гео, 2013. — 372 с. ISBN 978-5-906284-33-4 (рос.)
- Т. И. Петрова. Язык ороков (ульта) / Под ред. О. П. Суника и В. И. Цисиус. — Ленинград: Наука, 1967. — 153 с. (рос.)
- Б. Пилсудский[pl]. Отчет по командировке к айнам и орокам о. Сахалина в 1903 — 1905 гг. // Изв. Рус. комитета для изучения Средней и Восточной Азии. 1905. № 5. 1907. № 7 (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перепис-2010(рос.)
- ↑ 136 мов народів Росії під загрозою Радіо Свобода
- ↑ Перелік мов для розроблення даних Всеукраїнського перепису населення про етнічний та склад населення України
- ↑ Язык уйльта (орокский язык)
- ↑ Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. Генеалогічна класифікація
- ↑ Перепис населення в Україні 2001 року
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Національний склад населення по республіках СРСР(рос.)
- ↑ M. Paul Lewis, Gary F. Simons, Charles D. Fennig (red.). Orok. Ethnologue: Languages of the World(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Орокська мова. ЮНЕСКО (рос.)