Оруджова Ізет Мірза Ага-кизи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оруджова Ізет Мірза Ага-кизи
азерб. İzzət Orucova
Народилася 16 вересня 1909(1909-09-16)
Баку, Російська імперія
Померла 22 квітня 1983(1983-04-22) (73 роки)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 Азербайджанська Демократична Республіка
 СРСР
Діяльність акторка, хімік
Alma mater Азербайджанська державна нафтова академія
Галузь хімія
Вчене звання академік
Науковий ступінь доктор технічних наук
Науковий керівник Ali Guliyevd
Членство НАН Азербайджану
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Державні премії Азербайджану

CMNS: Оруджова Ізет Мірза Ага-кизи у Вікісховищі

Ізет Мірза Ага кизи Оруджова (азерб. İzzət Mirzəağa qızı Orucova; 16 вересня 1909, Баку — 22 квітня 1983, там же) — азербайджанський радянський хімік, лауреатка ордена Леніна і Державної премії Азербайджанської РСР, доктор технічних наук, професорка, академік Академії наук Азербайджанської РСР. Перша азербайджанка, яка зіграла в художньому кіно[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Ізет Мірза Ага кизи Оруджова народилася 16 вересня 1909 року в Баку. У родині було п'ятеро дітей, найстаршою з яких була Ізет. Дочки Мірза Аги стали першими на їх вулиці, що скинули чадру. У дореволюційні роки ця вулиця так і називалася — Чадрова[2].

Ізет Оруджова закінчила дев'ятирічку. Потім навчалася у Азербайджанському нафтовому інституті[3], де вивчала хімію нафти[2]. Після закінчення вишу у 1932 році почала працювати лаборанткою в Азербайджанському науково-дослідному інституті нафтопереробної промисловості[1]. Після роботи також викладала в школі для дорослих[2].

Ще в студентські роки Ізет Оруджова, щоб допомагати родині, працювала друкаркою в «Азнафті»[2]. У цей же період вона стала зніматися в кіно. Відомий в ті роки азербайджанський драматург Джафар Джаббарли особисто запросив її знятися в головній ролі у фільмі «Севіль» за мотивами його однойменної п'єси[2]. У 1929 році фільм вийшов на екрани і зробив величезний вплив на розкріпачення багатьох азербайджанських жінок в ті роки. У 1935 році Оруджова знялася у фільмі «Алмас», також знятої за мотивами однойменної п'єси Дж. Джаббарли[1].

В Азербайджанському науково-дослідному інституті нафтопереробної промисловості Ізет Оруджова пропрацювала до 1949 року. В період з 1949 по 1965 роки вона працювала в Інституті нафтохімічних процесів Академії наук Азербайджанської РСР, а в 1967 році була призначена директором Інституту неорганічної та фізичної хімії Академії наук Азербайджанської РСР. Цей пост він обіймала до 1971 року. З цього ж року Оруджова працювала в Інституті хімії присадок Академії наук Азербайджанської РСР[3].

Роботи Ізет Оруджової присвячені переважно вивченню властивостей мастил. Їй належать дослідження вплив виду сировини, методів її переробки і різних добавок на властивості мастильних матеріалів. Вченою розроблені деякі технологічні методи виробництва присадок. Ізет Оруджова працювала над поліпшенням якості моторних масел з використанням різних присадок[3].

У 1947 році Ізет Оруджова захистила кандидатську дисертацію на тему «Шляхи покращення мастильних масел», а в 1962 році — докторську під назвою «Створення енергетичних масел з новими властивостями»[4].

У 1970 році Ізет Оруджова стала лауреатом Державної премії Азербайджанської РСР[4]. У 1972 році їй було присвоєно звання академіка Академії наук Азербайджанської РСР[3].

22 квітня 1983 Ізет Оруджова померла. Похована на Другій Алеї почесного поховання в Баку.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1935 році Ізет Оруджова вийшла заміж за свого сусіда Мовсума Ісмаїлзаде. Незабаром у пари народився син Ілмаз. У 1937 році Мовсума заарештували як ворога народу. Передчуваючи свій арешт, він розлучився з дружиною, аби врятувати сім'ю від репресій. Коли Ісмаїлзаде повернувся із заслання, йому було заборонено жити в Баку і він оселився в Мінгечаурі, де одружився вдруге[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Kazımzadə A. Bir səhnə, iki qadın, bir tale… (азерб.) // Discovery Azerbaijan : журнал.
  2. а б в г д Белецкая, 1970, с. 18.
  3. а б в г .
  4. а б Белецкая, 1970, с. 19.

Література[ред. | ред. код]

  • Белецкая В. Судьба Иззет-ханум // Огонёк: журнал. — 1970. — 31 августа (№ 31). — С. 18—19. (рос.)