Отто Шугарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Шугарт
нім. Otto Schuhart
Народився1 квітня 1909(1909-04-01)[2]
Гамбург, Німецька імперія[1][2]
Помер10 березня 1990(1990-03-10)[1] (80 років)
Штутгарт, ФРН[1]
Країна Німеччина
Діяльністьпідводник, військовослужбовець, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мовнімецька
ЗакладНімецька адміністрація з розмінування, H. C. Stülcken Sohnd і Gothaer Versicherungsbankd
УчасникДруга світова війна[2]
Військове званняКапітан-цур-зее
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
 Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Отто Шухарт (нім. Otto Schuhart; 1 квітня 1909, Гамбург — 26 лютого 1990, Штутгарт) — німецький офіцер-підводник, фрегаттен-капітан крігсмаріне, капітан-цур-зее бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

10 жовтня 1929 року вступив на флот. Служив на крейсерах «Емден», «Карлсруе», лінійному кораблі «Шлезвіг-Гольштейн». У 1936 році переведений в підводний флот. З липня 1938 року — 1-й помічник командира підводного човна U-25. Потім командував U-8 (2 вересня — 29 жовтня 1938) і U-25 (10 грудня 1938 — 3 квітня 1939). 4 квітня 1939 року призначений командиром U-29, який входив у 2-ї флотилію підводних човнів «Зальцведель». На ньому він зробив 7 походів, провівши в морі в разом 222 дні. У вересні 1939 року, діючи на підступах до Великої Британії, потопив 12 кораблів, першим став потоплений 7 вересня 1939 року танкер «Регент Тайгер».

17 вересня 1939 року в 19:50 випустив 3 торпеди по британському авіаносцю «Корейджес» (22 500 брт) з дистанції близько 2700 метрів. Дві торпеди потрапили в машинне відділення і викликали сильні вибухи. Через 10 хвилин командир корабля наказав залишити корабель. Через 15 хвилин авіаносець затонув, разом з ним загинуло 518 осіб, включаючи капітан-командора В. Мекейн-Джонса. Човен був атакований з допомогою глибинних бомб, але Шугарту вдалося сховатися. Авіаносець став першою великою перемогою німецького ВМФ.

2 січня 1941 року призначений інструктором 1-й підводної навчальної дивізії Морської академії, з червня 1943 року — командир 21-ї флотилії підводних човнів. Останні місяці війни перебував у Фленсбург-Мюрвіку. Всього за час бойових дій потопив 13 кораблів загальною водотоннажністю 89 777 брт.

Дата Назва Тип Тоннаж Вантаж Екіпаж Загинули Країна Конвой
8 вересня 1939 Regent Tiger Тепловий танкер 10,176 10600 тонн моторного бензину і 3400 тонн дизельного палива 44 0 Британська

імперія

13 вересня 1939 Neptunia Паровий буксир 798 21 0
14 вересня 1939 British Influence Тепловий танкер 8,431 12 000 тонн дизельного палива і мазуту 42 0
17 вересня 1939 HMS Courageous (50) Авіаносець 22,500 1259 518
3 березня 1940 Cato (підрив на міні) Торговий пароплав 710 400 тонн генеральних вантажів 15 13
4 березня 1940 Thurston 3,072 4500 тонн марганцевої руди 68 64
Pacific Reliance Торговий теплохід 6,717 Генеральні вантажі, у тому числі бавовна і частини літаків 53 0 OA-102
16 березня 1940 Slava (підрив на міні) Торговий пароплав 4,512 Вугілля і кокс 34 1 Королівство

Югославія

26 червня 1940 Dimitris 5,254 9028 тонн зернових ? 0 Королівство

Греція

1 липня 1940 Adamastos 7,466 Пшениця 25 0
2 липня 1940 Santa Margarita 4,919 Баласт 39 0 Панама
Athellaird Тепловий танкер 8,999 42 0 Британська

імперія

OB-176
25 вересня 1940 Eurymedon Торговий теплохід 6,223 3000 тонн генеральних вантажів 93 29 OB-217

В 1955-67 роках служив у бундесмаріне.

Звання

[ред. | ред. код]

Auszeichnungen

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. ISBN 5-699-10354-6
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 688, ISBN 978-3-938845-17-2

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1030053162 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 219f. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отто_Шугарт&oldid=42159037