Лицарський хрест Залізного хреста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лицарський хрест Залізного хреста
Ribbon of Knight's Cross of the Iron Cross.png RK EK-2.png
Оригінальна назва Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Тип орден
Кому вручається усім категоріям військовослужбовців, нагородженим Залізним хрестом
Підстави нагородження за проявлену хоробрість та відвагу на полі бою або за видатні успіхи воєначальників у керівництві військами під час бойових дій
Статус не вручається
Статистика
Параметри 48 × 48 мм
Дата заснування 1 вересня 1939
Перше нагородження 30 вересня 1939
Останнє нагородження 11 травня 1945/17 червня 1945[а 1]
Кількість нагороджень 7 346
Черговість
Старша нагорода Великий хрест Залізного хреста
Молодша нагорода Залізний хрест 1-го класу

Лицарський хрест Залізного хреста (нім. Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes) або спрощено Лицарський хрест (нім. Ritterkreuz) — вища ступінь військового ордену Залізного хреста, що була введена 1 вересня 1939 з початком Другої світової війни з відновленням у Третьому Рейху ордену Залізного хреста, який існував у нагородній системі Німеччини з 1813 року. Лицарський хрест Залізного хреста вручався військовослужбовцям Збройних сил Німеччини та інших воєнізованих організацій країни, а також військовикам союзних держав, на знак визнання проявленої ними надзвичайної хоробрості та відваги на полі бою або за видатні успіхи воєначальників у керівництві військами під час бойових дій. У нагородній системі нацистської Німеччини орден займав друге місце після Великого хреста Залізного хреста (нім. Großkreuz des Eisernen Kreuzes), нагородження яким сталося лише одного разу, коли Великий хрест був вручений другому після А.Гітлера лідеру нацистів Г.Герінгу за значні заслуги у відбудові німецьких військово-повітряних сил (Люфтваффе) на посаді їх головнокомандувача. По-суті, Лицарський хрест був найвищою та найпочеснішою нагородою для усіх військовиків Німеччини у роки Другої світової війни.

Відзнака ордену Лицарського хреста за розміром була дещиця завбільшки Залізного хреста й на відміну від нього носилася на орденській стрічці на шиї. Перше офіційне нагородження орденом сталося 30 вересня 1939, коли фюрер особисто вручив нагороди тим, хто відзначився у Польській кампанії. Згодом для заохочення кавалерів Лицарського хреста були введені вищі ступені. 3 червня 1940 заснована друга ступінь — Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (нім. Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes mit Eichenlaub), 28 вересня 1941 — третя — Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям та мечами (нім. Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes mit Eichenlaub und Schwertern) та четверта ступені — Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (нім. Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes mit Eichenlaub, Schwertern und Brillanten). 29 грудня 1944 заснована остання найвища ступінь — Лицарський хрест Залізного хреста з Золотим дубовим листям, мечами та діамантами (нім. Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes mit goldenem Eichenlaub, Schwertern und Brillanten).

Найпоширенішим було нагородження власно Лицарським хрестом — усього за час існування ордену, ним було нагороджено 7 364 особи. За станом на 1986 рік, «Асоціація кавалерів Лицарського хреста» (нім. Ordensgemeinschaft der Ritterkreuzträger des Eisernen Kreuzes e.V. (OdR) визнавала законними нагородження 7 321 кавалера громадянина Німеччини, що перебували у складі Вермахту (Сухопутні війська, Крігсмаріне, Люфтваффе), Ваффен-СС, Імперської служба праці та фольксштурму), а також 43 іноземців: 18 румунів, 9 італійців, 8 угорців, 2 іспанці, 2 японців, 2 словаків, 2 фінів[2].Серед нагороджених осіб належали до Сухопутних військ Німеччини — 4777, Люфтваффе — 1787, Крігсмаріне — 318, Ваффен-СС — 459 та 1 особа до Імперської служби праці (RAD).

Аналіз федеральних архівів свідчить, що офіційне число нагороджених де-факто та де-юре становить 7 161 чоловік. Асоціація вважає, що 890 кавалерів удостоєні ордену Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (8 — військовослужбовці іноземних армій), хоча державні архіви не підтверджують дані на 27 чоловік з них. Ще 160 військовиків удостоєні Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами, в тому числі одне нагородження посмертно японського адмірала Ісороку Ямамото; федеральний архів не має достеменних даних на 13 кавалерів. Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами удостоєні 27 кавалерів. Найвищого ступеня ордену Лицарського хреста Залізного хреста з Золотим дубовим листям, мечами та діамантами 29 грудня 1944 удостоївся тільки один Ганс-Ульріх Рудель.

Останнє нагородження, що мало юридичну силу мало статися до 23:01 8 травня 1945 за Центральноєвропейським часом за умовами, коли капітуляція Німеччини вступала в силу. Однак, декілька нагороджень проведені вже після цього часу, найостанніше 17 червня 1945; проте, де-юре усі вони вважаються незаконними.

Із заснуванням Федеративної Республіки Німеччини федеральними законами країни використання та публічне носіння нацистської символіки було заборонене. В 1957 році німецький уряд дозволив носіння нагород Третього Рейху за умови віддалення свастики, на Лицарському хресті замість неї встановлювали дубове листя.

Історичне підґрунтя[ред.ред. код]

Залізний хрест 1813 року

З початком німецької війни за незалежність 1813 року під час Наполеонівських війн, прусський король Фрідріх-Вільгельм III заснував нагороду для заохочення тих вояків, що відзначилися у битвах з французькими окупантами — Залізний хрест. 13 березня 1813 року німецький художник Карл Фрідріх Шинкель отримав королівське замовлення на розробку дизайну металевої відзнаки у формі німецького хреста. Декрет про створення ордену був прив'язаний 10 березня 1813 року, до дати народження королівської дружини Луїзи-Амалії, котра померла у 1810 році. Матеріалом було обрано залізо, як символ непокори окупантам та міцності духа німецького народу тої епохи. Прусська держава розгорнула кампанію, спрямовану на відродження патріотизму, намагаючись згуртувати своїх громадян та надати відсіч французьким загарбникам. Для збору коштів на боротьбу з Наполеоном король звернувся до багатих верств населення країни та віддати свої коштовності, щоб фінансово підтримати визвольну боротьбу німецького народу, а на знак визнання отримати чавунні кільця або дамські брошки, з написами: «Золото в обмін на залізо» або «Золото на захист, залізо для честі».

Спочатку нагородження Залізним хрестом здійснювалося тільки в ті періоди, коли Пруссія перебувала в стані війни. Формально процедура присвоєння кавалерам цього ордену потребувала офіційного відновлення головою держави статусу нагороди, про що на нижній лицьовій стороні ордену свідчив рік вручення Залізного хреста, коли вона відновлювалася. Після наполеонівських війн Залізний хрест був двічі відновлений. Перший раз це сталося 19 липня 1870 у зв'язку з франко-прусською війною, а друге оновлення трапилося 5 серпня 1914, з початком Першої світової війни.

У 1914 році Залізний хрест залишався в нагородній системі Прусського королівства, однак від імені кайзера усі військовики з інших держав Німецької імперії могли отримувати цю нагороду за видатні заслуги на полі бою. З 16 березня 1915 року положення про статус ордену було доповнено і можливість отримати цю нагороду здобули військові інших держав, що билися на боці Німеччини у світовій війні. За часів Великої війни Залізний хрест мав три ступені: Залізний хрест 2-го класу (нім. Eisernes Kreuz 2. Klasse), Залізний хрест 1-го класу (нім. Eisernes Kreuz 1. Klasse) та вищий ступінь — Великий хрест Залізного хреста (нім. Großkreuz des Eisernen Kreuzes). Однак, у положенні про нагородження цими відзнаками існувала деяка диспропорція. Так, Залізними хрестами 2-го та 1-го класу нагороджувалися усі військовики від солдата до фельдмаршала, водночас Великим хрестом міг бути нагороджений тільки головнокомандувач вищого рангу за успішне проведення стратегічної битви чи кампанії. Частково такій пробіл у системі нагородження заповнювався іншими орденами та хрестами Німецької імперії, що мали за мету відзначити найбільш заслужених солдатів, офіцерів та генералів за проявлену мужність, сміливість, самопожертву, та інші прояви героїзму в битві, а також за лідерські якості командирів усіх рангів. Одними з найвідоміших відзнак того часу були Pour le Mérite та орден дому Гогенцоллернів, які вручалися тільки офіцерському корпусу. Найвищою нагородою для солдатів та сержантського складу був прусський Золотий військовий хрест «За заслуги» (нім. Goldenes Militär-Verdienstkreuz).

Заснування Лицарського хреста[ред.ред. код]

1 вересня 1939, через кілька годин після початку Другої Світової війни, рейсхсканцлер і Верховний головнокомандувач збройними силами Німеччини А. Гітлер підписав указ про відновлення славетного прусського ордена Залізного хреста. Цей законодавчий документ також підписали начальник штабу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини генерал-полковник Вільгельм Кейтель, рейхсміністром внутрішніх справ Вільгельм Фрік та рейхсміністр і голова президентської канцелярії фюрера Отто Мейснер.

Легальним підґрунтям для заснування нової нагороди був § 3 закону Німеччини про титули, нагороди та почесні відзнаки від 1 липня 1937 року, у відповідності до якого тільки фюрер і рейхсканцлер мав право нагороджувати орденами, титулами й почесними званнями.

Затверджений фюрером новий статут нагороди в основному повторював основні положення відповідних документів 1813, 1870 і 1914 років, проте, разом з цим, містив ряд істотних змін і доповнень. Головною відмінністю нового статуту ордена стало те, що вперше за свою 126-річну історію Залізний хрест формально став загальнонімецькою або точніше німецькою загальнонаціональною нагородою, заснованою фюрером Німеччини і такою, що вручалася від його імені. До того ж, Гітлер заснував нову нагороду, котра заповнювала історичний пробіл між Залізним хрестом 1-го класу та Великим хрестом — Лицарський хрест. Попри тому, що подібного ступеня ордена раніше не існувало, за часів Другої світової війни Лицарський хрест став, мабуть, найвідомішою і найшанованішою нагородою ІІІ Рейху, порівнянної за значністю з легендарним кайзерівським орденом Pour le Mérite, але з тією суттєвою різницею, що на відміну від останнього його кавалером міг стати навіть простий солдат.

Статут Залізного хреста, а разом з ним й Лицарського, був значно розширений і розповсюджувався не тільки на військовослужбовців німецької армії та флоту, а й також на представників різних воєнізованих (СС, поліція) і напіввійськових (СА, НСКК, НСФК, Гітлерюгенд, РАД, ОТ, пожежники, залізничники тощо) організацій та формувань, які діяли спільно з Вермахтом, або надавали йому безпосередню підтримку. Більш того, указом скасовувався поділ нижчих ступенів ордена на два підвиди: за бойові та небойові заслуги. 18 жовтня 1939 замість останньої з них був заснований так званий Хрест Воєнних заслуг, і, таким чином, Залізний хрест став, у всякому разі формально, виключно бойовою відзнакою.

Інсигнія[ред.ред. код]

Лицарський хрест зовні відповідає Залізному хресту 1-го класу, але відрізняється тим, що він:

  • Трохи більший
  • Носився на чорно-біло червоній орденській стрічці (в кольорах Рейху).

Він повторює форму і спосіб носіння Великого хреста залізного хреста, але замість золотої має срібну оправу Залізного хреста. Носії лицарського хреста мали права не закривати комір шинелі, щоб нагороду було видно.

Грамоти вручення лицарського хреста виглядали таким чином:

  • Лицарський хрест: Червона обкладинка із золотим орлом на лицьовій стороні.
  • Лицарський хрест з дубовим листям: Біла обкладинка із золотим орлом на лицьовій стороні
  • Лицарський хрест з дубовим листям та мечами: Біла обкладинка з широкою золотою стрічкою і золотим орлом на лицьовій стороні.
  • Лицарський хрест з дубовим листям, мечами та діамантами: Темносиня / чорна обкладинка з широкою золотою стрічкою і золотим орлом на лицьовій стороні.
  • Лицарський хрест з Золотим дубовим листям, мечами та діамантами: як описано вище, але з золотими дубовими листками замість срібних.
У внутрішній частині грамоти названі ім'я, прізвище і звання нагородженого.
DE Band mit RK (1).jpg
BmRKEL.jpg
BmRKELS.jpg
BmRKELSB.jpg
BmRKELSBGold.jpg
Ribbon of Knight's Cross of the Iron Cross.png
Ribbon of Knight's Cross of the Iron Cross With Oak Leaves.svg
Ribbon of Knight's Cross of the Iron Cross With Oak Leaves and Swords.svg
Ribbon of Knight's Cross of the Iron Cross With Oak Leaves,Swords and Diamonds.svg
Ribbon of Knight's Cross of the Iron Cross in Gold With Oak Leaves,Swords and Diamonds.png
Grootkruis van het IJzeren Kruis 1940.jpg
Bm RK EK mit Eichenlaub Schwerten Brillanten(4).jpg
Knight's Cross of the Iron Cross with Oakleaves, Swords, and Diamonds.png
DEU EK Ritter BAR.svg
DEU EK Ritter oak BAR.svg
DEU EK Ritter oak-sword BAR.svg
DEU EK Ritter oak-sword-diam BAR.svg
DEU EK Ritter oak-sword-diam gold BAR.svg
Лицарський хрест Залізного хреста Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям та мечами Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами Лицарський хрест Залізного хреста з Золотим дубовим листям, мечами і діамантами

Лицарський хрест Залізного хреста в Люфтваффе[ред.ред. код]

Для Люфтваффе, як і у випадку із Залізним хрестом, існувала спеціальна система балів або «пунктів». Але якщо для нагородження Залізним хрестом 1 класу достатньо було набрати 5 пунктів, то для нагородження Лицарським хрестом Залізного хреста потрібну було мати не менше 40 пунктів. Наприклад, 0,5 пункта давали за знищення одномоторного літака, 1 пункт — за 1 винищувач, 3 пункта — за чотирьохмоторний бомбардувальник і т. ін. Нічні перемоги оцінювались вдвічі вище. Оцінювання кількості збитих літаків також залежала від фронту (Західний, Африканський, Східний). Якщо на Західному фронті Лицарський хрест давали за 16 збитих літаків, то на Східному — за 100. Це було пов'язано зі слабкішою професійною підготовкою радянських льотчиків. У російських джерелах час від часу наводяться думки про помилковість підрахунків перемог в Люфтваффе на Східному фронті[3].

Денацифікація[ред.ред. код]

Денацифікований Лицарський хрест Залізного хреста

Після війни у зв'язку з денацифікацією зображення свастики та її публічний показ стали протизаконними. Це стосувалося і нагород з її зображенням. У 1957 році німецьке законодавство дозволило знову носити перероблені нагороди, отримані під час Другої світової війни, але всі нацистські символи з нагород були прибрані. Лицарський хрест Залізного хреста за версією 1957 року втратив свастику в центрі аверсу, а замість неї там з'явилися три дубових листки з парою жолудів.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
  1. 11 травня 1945 року грос-адмірал Карл Деніц видав декрет, у відповідності до якого усі нагородження, у тому числі Лицарським хрестом Залізного хреста скасовувалися (Декрет Деніца). Однак, останнє нагородження Лицарським хрестом де-факто сталося 17 червня 1945 року обер-лейтенанта-цур-зее резерву Георга-Вольфганга Феллера, хоча де-юре воно не було законним[1]
Джерела
  1. Fellgiebel 2000, p. 4.
  2. Бельгійця Леона Дегреля нагороджено Лицарським Хрестом Залізного Хреста, як військовослужбовець Третього Рейху.
  3. Курылев О. П. Боевые награды Третьего Рейха. — иллюстрированная энциклопедия. — М.: Эксмо, 2009. — С. 35-37. — ISBN 978-5-699-12721-4.