Пак Вітольд Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітольд Степанович Пак
Pak vs.jpg
Народився 22 серпня 1888(1888-08-22)
Шальнишки (Литва)
Помер 30 травня 1965(1965-05-30) (76 років)
Донецьк, Донецька область
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність педагог
Відомий завдяки гірнича механіка
Alma mater Томський технологічний інститут
Науковий ступінь доктор технічних наук
Заклад Донецький національний технічний університет
Членство НАН України
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Вітольд Степанович Пак (нар. 22 серпня 1888, Шальнишки — пом. 30 травня 1965) — радянський гірничий інженер, академік АН УРСР. Батько математика Вітольда Вітольдовича Пака.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 серпня 1888 року в містечку Шальнишки поблизу міста Казлу-Руди (Литва). В 19061911 роках навчався на гірничому факультеті в Томському технологічному інституті, який закінчив із відзнакою. До 1924 року працював керівником Сучасних кам'яновугільних кіп. Начальник Далекосхідного гірничого управління, одночасно в 19241934 роках працював у Далекосхідному університеті, де в 1926 році організував кафедру гірничої справи. Декан гірничого факультету з 1930 року. За видання першого в СРСР трьохтомного підручника з гірничої механіки «Рудничные вентиляторы» (1931), «Рудничные водоотливные установки» (1933), «Рудничные подъемные установки» (1932) йому присвоєне вчене звання професора з гірничої механіки.

Із 1934 року його трудова діяльність пов'язана з Донецьким індустріальним інститутом. Завідувач кафедри гірничої механіки, декан гірничого факультету (до 1940 року). Керівник сектору науково-дослідних організацій Технічного управління Наркомату вугільної промисловості СРСР (19401942), доктор технічних наук (1941). Завідувач кафедри гірничої механіки Середньо-Азіатського індустріального інституту (19421944). Знову робота у ДПІ (із 1944 року) на посаді завідувача кафедри гірничої механіки. Член-кореспондент (1948) і перший в Донбасі академік (з 19 травня 1951 року) АН УРСР.

Помер 30 травня 1965 року.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Зробив великий внесок у становлення і розвиток кафедри гірничої механіки з усіх напрямів її діяльності. Автор фундаментально-прикладного підручника з грифом Мінвузу СРСР «Рудничные вентиляторные и водоотливные установки» (співавтор В. Г. Гейєр), що перекладений одинадцятьма мовами світу і більше двох десятиріч був настільною книгою студентів і гірничих інженерів країни.

Засновник Донецької школи гірничих механіків. Керівник відділу проблем глибоких шахт Донбасу Інституту гірничої справи АН УРСР. Головний науковий напрям у рамках створеної школи — теорія і практика створення осьових відцентрованих вентиляторів для гірничої промисловості. Заклав основи вирішення проблеми провітрювання високопродуктивних і важкопровітрюваних шахт і рудників. Його учні продовжили цю роботу, створили високоекономічні, регульовані, надійні шахтні вентиляторні установки й удостоєні Державної премії СРСР (1981). Підготував багато докторів і кандидатів наук. Опублікував велику низку наукових робіт, серед яких монографії:

  • «Опытные исследования шахтных вентиляторов и методы их расчета» (1937);
  • «Рудничные вентиляторные установки» (1938);
  • «Осевые вентиляторы для проветривания шахт» (1948) та інші.

Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями, трьома знаками «Шахтарська слава» I, II, III ступенів, багатьма іншими відомчими знаками і грамотами.

В Донецьку, на будівлі Донецького національного технічного університету за адресою вул. Артема, 58, де з 1934 по 1940-й і з 1944 по 1964 рік працював Вітольд Пак, встановлено меморіальну дошку.

Посилання[ред. | ред. код]