Пам'ятник Леніну (Львів)
| Пам'ятник В. І. Леніну | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 1960 рік | ||||
|
49°50′36″ пн. ш. 24°01′36″ сх. д. / 49.84333333336077487° пн. ш. 24.02666666669477991° сх. д.Координати: 49°50′36″ пн. ш. 24°01′36″ сх. д. / 49.84333333336077487° пн. ш. 24.02666666669477991° сх. д. | ||||
| Тип |
пам'ятник втрачена спорудаd і скульптура[d] | |||
| Країна |
 УРСР | |||
| Розташування | Львів | |||
| Архітектурний стиль |
соціалістичний реалізм | |||
| Архітектор | С. Француз, В. Шарапенко | |||
| Скульптор | Сергій Меркуров | |||
| Матеріал | бронза, граніт | |||
| Засновано | 20 січня 1952 | |||
| Перша згадка | 1941 | |||
| Встановлено | 20 січня 1952 | |||
| Стан | демонтований | |||
  Пам'ятник Леніну (Львів) (Україна) | ||||
 | ||||
Пам'ятник Леніну у Львові містився на проспекті Свободи перед Оперним театром з 1952 по 1990 рік. Мав вигляд камерної напівфігури на високому гранітному постаменті, що символізував трибуну.
Історія[ред. | ред. код]
У червні 1941 року розпочалась підготовка до встановлення пам'ятника В. Леніну. Серед проєктантів було близько 10-ти скульпторів з Києва, Одеси та Львова (серед львів'ян — Юзеф Стажинський та М. Внук). Його мали завершити до 1942 року, але відкриття відбулося через 12 років.
20 січня 1952 року пам'ятник був відкритий перед входом до театру опери та балету у присутності 100 тисяч львів'ян[1]. Автором пам'ятника був скульптор С. Меркуров, у здійсненні проєкту брали участь архітектори В. Шарапенко та С. Француз. У 1959 році центральна вулиця міста отримала назву проспекту Леніна.
Цей пам'ятник був демонтований з санкції місцевої влади 14 вересня 1990 року у присутності понад 50 тисяч громадян[2]. Бронзову фігуру було пізніше розплавлено і використано для спорудження у Львові пам'ятника Жертвам комуністичних злочинів. Після демонтажу пам'ятника Леніну виявилося, що він був збудований на надгробних плитах з єврейського кладовища та плитах з поховань вояків УГА та УСС[3]. Гранітні плити постаменту було звезено у подвір'я Львівськоï академіï мистецтв, де протягом наступних місяців львів'яни відбивали від них кавалки на сувеніри.
В культурі[ред. | ред. код]
1954 року художник Іван Прийдан написав картину «Відкриття пам'ятника В. І. Леніну у Львові»[4].
Пам'ятник знайшов відображення у віршах А. Шмигельського «Пам'ятник Леніну у Львові» та О. Байгушева «На площади — Ленин».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Український історичний журнал. — Академія наук УРСР, 1985.
- ↑ Чоповський В. Ю. Історичний поступ на шляху державотворення: нариси історії національно-визвольного руху за самостійність, державність і духовне відродження на західних землях України (1900-2005 рр.). — Брошнів-Осада : Таля, 2005. — С. 372.
- ↑ Енн Аппелбаум (14 травня 2014). Націоналізм — саме те, що потрібно Україні. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
- ↑ Українські радянські художники: довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 376.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія Львова: у трьох томах. Листопад 1918—поч. XXI ст / Я. Д. Ісаєвич (редактор). — Львів : Центр Європи, 2007. — Т. 3. — С. 192. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-58-7.
- Гордасевич Богдан. Наш Львів: альманах: 1256–2006. — Львів : Апріорі, 2007. — С. 102. — ISBN 966-8256-64-6.
- Проєкт «Міський медіаархів»: відкриття пам'ятника В. І. Леніна у Львові. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Демонтаж пам'ятника Леніну у Львові: як це було… (1990 р. Б.). youtube.com. YouTube. 27 травня 2010. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.