Пам'ятник Симону Петлюрі (Вінниця)
| Пам'ятник Симону Петлюрі у Вінниці | |
|---|---|
|
49°14′08″ пн. ш. 28°28′24″ сх. д. / 49.235667° пн. ш. 28.473528° сх. д.Координати: 49°14′08″ пн. ш. 28°28′24″ сх. д. / 49.235667° пн. ш. 28.473528° сх. д. | |
| Тип | bench with statued і пам'ятник |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Вінниця, вул. С. Петлюри, 15 |
| Будівник | Сергій Капуста |
| Скульптор | Володимир, Роман та Андрій Оврахи |
| Матеріал | бронза |
| Засновано | 14 жовтня 2017 |
| Будівництво | 2017 |
| Встановлено | 14.10.2017 |
  Пам'ятник Симону Петлюрі (Вінниця) (Україна) | |
 | |
 Пам'ятник Симону Петлюрі у Вікісховищі | |
Па́м'ятник Си́мону Петлю́рі у Вінниці — пам'ятник українському державному та військовому діячу часів Української революції 1917—1921 рр., Голові Директорії УНР, отаману війська та флоту УНР Симону Петлюрі, відкритий 14 жовтня 2017 року. Вінниця з 5 лютого по 6 березня 1919 та з травня по 9 червня 1920 була столицею УНР
Автори пам'ятника — скульптори Володимир, Роман та Андрій Оврахи[1].
Опис[ред. | ред. код]
Пам'ятник Симону Петлюрі у Вінниці — це перший саме пам'ятник, а не погруддя Симону Петлюрі (до цього моменту - єдиним пам'ятником був рівненський). Його створення профінансував відомий вінницький бізнесмен та власник спортивного клубу «НокАут» Сергій Капуста[2].
Симон Петлюра сидить на лавці, а в нього в руках мапа України. На ній виділено дві позначки — Вінниця, як тимчасова столиця УНР і Київ — столиця Української Народної Республіки, захоплена більшовиками[3]. Формат пам'ятника створений за відомою фотографією, зробленою у 1919 році у Кам'янці-Подільському.
Розташування[ред. | ред. код]
Пам'ятник знаходиться на подвір'ї історичної будівлі по вул. С. Петлюри, 15. Тут у лютому-березні 1919 року, під час перебування Вінниці у статусі тимчасової столиці УНР містилося Міністерство пошт і телеграфів, а пізніше, у травні — червні 1920 року перебувала Військово-похідна Канцелярія Головного Отамана. До квітня 2018 року в будівлі містилося обласне радіо «Вінтера» та радіо «Хвиля»[4][5].
Перспективи[ред. | ред. код]
Планується, що в подальшому пам'ятник стане частиною історичного комплексу — Музею Тимчасової Столиці України[6]. На даний момент, виселено з будівлі весь колектив радіо «ВІНТЕРА».
Реакція єврейських кіл та путінська пропаганда[ред. | ред. код]
19 жовтня 2017 року під час виступу на дискусійному клубі «Валдай» російський президент Володимир Путін засудив відкриття пам'ятника, заявивши, що Симон Петлюра — «людина нацистських поглядів, антисеміт, який винищував євреїв під час війни». При цьому він стверджував, що «це не український народ робить, це все робиться з подачі відповідних правлячих структур». Путін обурився відсутністю засудження відкриття пам'ятника міжнародною спільнотою, крім Світового єврейського конгресу.[7][8] Обурені нотки звучали також у повідомленнях представників місцевої єврейської громади та посла Ізраїлю в Україні[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пам'ятник Симону Петлюрі відкрили у Вінниці (фото). LB.ua. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2020.
- ↑ Кто придумал и оплатил памятник Петлюре в Виннице [Архівовано 18 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ У Вінниці відкрили пам'ятник Симону Петлюрі. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
- ↑ Перший в Україні пам’ятник Петлюрі планують установити у Вінниці. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
- ↑ У Вінниці відкрили пам'ятник державному та військовому діячу Симону Петлюрі (фоторепортаж). Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
- ↑ Что делали красноармейцы с белогвардейцами в резиденции Петлюры в центре Винницы (ФОТО и ВИДЕО) [Архівовано 17 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Путіна обурив пам’ятник Петлюрі у Вінниці. «Україна молода». 20.10.2017. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 24.10.2017.
- ↑ По мне не будут долго скучать: о чем говорил Путин на "Валдае". «Російська служба BBC». 19.10.2017. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 24.10.2017. (рос.)
- ↑ Питання Симона Петлюри. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.