Паратаксичне спотворення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Паратаксичне спотворення (від грец. παράταξις parátaxis - «розміщення поруч») — це психіатричний термін, вперше використаний Гаррі Стеком Салліваном, щоб пояснити схильність спотворювати сприйняття інших, засноване на фантазії. «Спотворення» полягає в сприйнятті інших людей, засноване не на досвіді спілкування з людиною, а на вигаданій індивідуальності людини.

Приклад паратаксичного спотворення[ред.ред. код]

Наприклад, коли хто-небудь закохується, він може створити образ іншої людини як «ідеальної пари» або «спорідненої душі», тільки щоб пізніше з'ясувати, що людина не відповідає первісному сприйняттю. Вигадана індивідуальність формується з особистого досвіду і, виходячи з емоційного стресу. Стрес формування нових відносин заради пошуку пари, коли людина шукає фізичного зв'язку, може розглядатися безпосередньо як стрес, попри те, що це ж розглядається як задоволення. «Почуття закоханості» може створити атмосферу, коли паратаксичне спотворення, перш за все, залучено до сприйняття об'єкта прихильності. У цій ситуації, в процесі виникнення «почуття закоханості», можливо, грає роль гормональний вплив.


Формування стереотипів[ред.ред. код]

Паратаксичного спотворення дуже складно повністю уникнути через природу людського навчання і взаємодії. ЗМІ також можуть бути джерелом паратаксичного відхилення, наприклад, стереотип про наркотичну залежність, як про певну рису характеру і складову особистості може мати вплив на здорову оцінку клієнта з історією зловживання наркотиками. Цей вид створення стереотипу і класифікування людей в групи має викривляючий ефект на здорове сприйняття індивідума.

Література[ред.ред. код]

  • Molnos, A. A Psychotherapist's Harvest. 1998.
  • Grobman, 2003, Attachment Theory, Infancy, and Infant Memory Development
  • Lavine & Heller, 2010, Scientific American