Пародійні думи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пародійні думи — різновид українського музичного фольклору, що своєю будовою та манерою виконання нагадував класичні думи героїчного епосу, проте мав гостро сатиричний характер. Пародійні думи виконувались як професійними виконавцями епосу — лірниками, бандуристами, так і простими співцями.

Історія появи[ред. | ред. код]

Появою пародійних дум слід вважати 17-18 ст., оскільки пародії виникають лише на популярні та поширені явища. Ще однією з причин появи пародій — є виспіваність їхніх текстів[1]. Проте Павло Житецький пов'язував появу пародійних дум з 19 ст., коли відбулась остаточна інкорпорація українських земель до складу Російської імперії, були ліквідовані Гетьманщина та Запорізька Січ, а сюжети дум стали незрозумілими для більшої частини їх слухачів і поезія героїчних епічних дум вже не приваблювала. Натомість К. Грушевська вважала, що пародії «не заперечували класичні думи, а були просто паралельним для них явищем, тільки таким, що мало кидалось у вічі через свою обрахованість»[2]. «Посміхання з власної професії чи мистецтва належить до розповсюджених і цілком нормальних явищ психологічної реакції на постійне суспільне оточення, особливо на професійну рутину»[3].

Загалом же явище пародії є поширеним та притаманним для українського фольклору. Зокрема популярними були різноманітні пісні, що оспівували різні соціальні явища та побут деяких станів. Побутували і пародії на церковний спів «Горілочка наша великомучениця», відспівування Кози в обрядах водіння Кози та Меланки.

Авторами пародійних дум вважають мандрівних дяків та професійних співців епосу (лірники та бандуристи). Деякі дослідники вважали пародійні думи маловартісним і вторинним матеріалом народної творчості. Пародійні думи мали схожий зміст та структуру і манеру виконання. Зокрема, всі вони виконувались речитативом, а деякі рецитації як от про смерть Микитки — подібні до народних голосінь за померлими.

Перша публікація запису пародійної думи про Михійка відбулась у збірнику П. Чубинського. Згодом відбулись публікації ще двох варіантів пародії про Михійка записаних В. Горленком та П. Мартиновичем[4]. Музичний аспект пародійних дум досліджували Ф. Колесса, Д. Ревуцький, С. Грица.

Загалом відомо 6 пародійних дум, кожна з яких має багато варіантів записів. На початку 20 ст. з'являються пародії на сам спів традиційних виконавців епосу[5][6].

Різновиди пародійних дум[ред. | ред. код]

Дума про Вівчаря (Чабана)[ред. | ред. код]

У пародії описується побут вівчарів, йде перелік потрібних для чабана чеснот та якостей (пародія на лицарські чесноти козака з класичних дум). Сюжет пародії у тому, що чабан загубив у степу отару і шукає її (побутують різні варіанти кінцівки — в одних знаходить, в інших ні). Пародія в деяких варіантах має гострий соціальний характер, оскільки вівці належать пану, що тяжко визискує чабана[7].

Про вареники-невольники[ред. | ред. код]

Лірник Аврам Гребінь — виконавець пародійної думи «Про тещу»

Вареники перебувають у неволі в казані (пародія на козаків у неволі з дум про плач невільників, плач невільника та Марусі Богуславки). Згодом вареники потопають у сметані поки їх хтось не з'їсть (пародія на епізод потопання козацьких чайок та байдаків в думі про Олексія Поповича та бурі на Чорному морі)[8].

Про Михійка[ред. | ред. код]

Дід Михійко шкодує про славні і колишні часи, має часті зорові галюцинації і відрізняється великим боягузтвом. У пародії присутнє іронічне ставлення до гайдамацького руху, адже дід Михійко був із ватагою молодців у Лебединському лісі[9].

Про тещу[ред. | ред. код]

Пародія на розлади у сімейних стосунках. Зять пішов до шинку, а згодом до тещі в гості, де вона його ображала та била. Згодом теща приходить до зятя, де він зводить з нею рахунки[10].

Про смерть Микитки[ред. | ред. код]

Микитка захворів і до нього приходять лікарі. Микитка міркує, що буде з ним після смерті. Мотив схожий на голосіння за покійним. Пародія цікава тим, що є найбільш пізньою і набула широкої популярності серед єврейського населення України, що виконувало її на суржику з ідишу та української мови. Одним із найвідоміших виконувачів Микитки був Мордехай Гершман[en][11][12][13][14].

Козацьке життя[ред. | ред. код]

Дума оповідає про негативні сторони перебування в козацькому війську, зокрема вказується, що через часті військові походи і виправи козацьке господарство руйнується і виникають сімейні конфлікти. В сюжеті думи вказується, що, поки козак був у поході, його жінка увесь час «в корчмі мед-вино кружляла». Після повернення з походу козак теж п'є в корчмі і нарікає на лиху долю[15]. Хронологічно дума може відноситися до середини XVIII ст., коли відбувається процес занепадання козацького війська в Гетьманщині, козацький стан — стає економічно невигідним для багатьох козаків.

Примітки та посилання[ред. | ред. код]

  1. Українські народні думи: феномен пародіювання / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнографія. – 2007. – № 6. – С. 94-98. 
  2. Грушевська, Катерина (1929). Первісне громадянство та його пережитки на Україні. - Київ : Державне видавництво України. Вип. 2. с. 24. 
  3. Грушевська, Катерина (1929). Первісне громадянство та його пережитки на Україні. - Київ : Державне видавництво України. Вип. 2. с. 21. 
  4. 5 УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ДУМИ. У 5 т. Т. 1. Думи раннього козацького періоду / [упоряд.: М. К. Дмитренко, Г. В. Довженок (тексти), С. Й. Грица (мелодії) ; передмови: М. К. Дмитренка, С. Й. Грици ; статті, коментарі, примітки Г. В. Довженок, А. Ю. Ясенчук, Т. М. Шевчук, О. І. Шалак, Н. М. Пазяк, І. І. Кімакович ; за заг. ред. М. К. Дмитренка, С. Й. Грици ; відп. ред. Г. А. Скрипник]. - К. : ІМФЕ НАН України, 2009. С. 3-4. 
  5. Малорусский лирник, куплеты. Мир русской грамзаписи. The World of Russian Records (ru-RU). Процитовано 2018-06-29. 
  6. Украинский лирник, комическая песня. Мир русской грамзаписи. The World of Russian Records (ru-RU). Процитовано 2018-12-04. 
  7. Кашуба, Марія; Грибкова, Юлія. Пародія в контексте романтичної іронії // Δοξα/ДОКСА. – 2003. – Вип. 3: Гносеологічні й антропологічні виміри сміху. – С.85-95. 
  8. Вареники-невольники. Петро Гузь (en). Процитовано 2018-06-29. 
  9. Мишанич, Степан. Один із підрозділів українських народних дум // Зап. НТШ: Пр. Секції етнографії та фольклористики. Л., 1992. Т. 223. 
  10. Про тещу. Оврам Гребінь (en). Процитовано 2018-06-29. 
  11. Ревуцький, Дмитро (1925). Сучасна пародія на українську народну думу (пісня "про Микиту"). Етнографічний вісник / Укр. Акад. Наук, Етногр. коміс. ; за голов. редагув. А. Лободи та В. Петрова. — У Київі : З друк. УАН, 1925–. Кн. 1. с. 69–72. 
  12. Микитка (מיקיטקאַ), народная песня. Мир русской грамзаписи. The World of Russian Records (ru-RU). Процитовано 2018-06-29. 
  13. Mappamundi and Cabaret Warsaw (2016-04-24). Mikita (aka Mikitka) sung by Mordecai Hershman with lyrics & translation. Процитовано 2018-06-29. 
  14. Bronisliva (2011-08-15). Ой, Микита, Микита Oy,Mikita, Mikita Mordecai Hershman (1886-1943). Процитовано 2018-06-29. 
  15. Текст, акорди "Козацьке життя" - Українські пісні. www.pisni.org.ua (uk). Процитовано 2018-08-10.