Фольклор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання)[1], або усна наро́дна тво́рчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Фольклор — різножанрові твори, що виникають в певному середовищі, передаються з уст в уста з давніх-давен, зазнаючи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне, виховне значення.

Термін «фольклор» запровадив 1846 року англійський археолог Вільям Джон Томас (англ. William Thoms).

Фламандські Прислів'я

Фольклор — сума створених народом та існуючі в народних масах культури на основі словесності (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець.

Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості. [2]

Роди та жанри народних оповідей[ред.ред. код]

Традиційно виділяють чотири типи народних оповідей:

  • Народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля).

Юридичний захист фольклору[ред.ред. код]

Як і будь-який інший результат творчої діяльності фольклор є об'єктом права інтелектуальної власності. Однак на відміну від традиційних творів, які охороняються авторським правом з метою виключення їх незаконного використання, фольклор має особливу систему захисту, суть якої полягає у виключенні незаконного привласнення фольклорних творів або обмеження доступу до них якоюсь конкретною особою із використанням механізмів захисту інтелектуальної власності. З юридичної точки зору фольклор як об'єкт інтелектуальної власності охоплюється ширшим поняттям традиційні знання. Фольклор не є об'єктом авторського права.

Специфічні риси[ред.ред. код]

  • Усність
  • Варіативність
  • Анонімність
  • Імпровізаційність
  • Народність
  • Традиційність
  • Біфункціоналізм
  • Синкретизм

Фольклор вирізняється такою рисою, як усність (тобто контактний спосіб передачі «з вуст у вуста», без застосування як посередника писаних текстів та ін. способів фіксації). Це визначає істотність виконавства, традиційність (наявність усталених способів втілення), варіативність (здатність стереотипів до пластичності, яка забезпечує їх пристосування до контексту сучасного побутування), колективність (відсутність уявлень про індивідуальне авторство та панування колективних стереотипів, «попередня цензура» колективу; П.Богатирьов), синкретичний та синтетичний характер явищ, які поєднують риси, властиві різним формам суспільної свідомості, тобто не обмежуються лише естетичними функціями та, крім вербальних компонентів, використовують мелодії, інтонації, жести, міміку та інші комунікативні засоби.

Значна частина фольклорного репертуару, що фіксується в сучасному функціонуванні, має істотну «глибину» історичної пам’яті та завдячує своїм постанням прадавнім епохам. Твори, що відповідають актуальним запитам носіїв, переважно пройшли тривалий історичний шлях, на якому зазнали значних змістових та формальних видозмін. Тяглість традиції зумовлює можливість віднайдення в творах не лише актуальних смислів, а й реліктів минулого, що відбивають часово-просторову динаміку трансмісії творів. Питання про характер відтворення історичної дійсності у фольклорі завжди було актуальним та викликало численні дискусії серед фольклористів та істориків уже від перших кроків розвитку фольклористики. Саме таким розумінням фольклору як джерела історичного позначена позиція М.Костомарова, В.Антоновича, М.Драгоманова та ін. Можливість вивчення усної народної творчості як історичного джерела є незаперечною, проте спокуса розгляду творів фольклору як «усного літопису» та ототожнення літописних і фольклорних джерел звужує розуміння історичної вартості фольклорних явищ, оскільки не враховує подальші інтерпретації емпіричного змісту творів, зумовлені історичним рухом твору та динамікою змін у свідомості носіїв. Проте саме в цьому сенсі фольклорні твори є важливим історичним джерелом, яке відтворює не тільки самі історичні події, а й «прагнення та сподівання» виконавців та їхньої аудиторії. При цьому план реалій, тобто факти, може зазнавати досить істотних трансформацій, однак твори адекватно відбивають суспільні настрої та оцінки[3].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута.— К.: Наукова думка, 2000. — 680с. — (Словники України). ISBN 966-00-0439-7
  2. jjj. [pornohub.com pornohub.com] Перевірте схему |url= (довідка).  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  3. Енциклопедія історії України
Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.