Фольклор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання)[1], або наро́дна тво́рчість — колективна художня творча діяльність народу (літературна, музична та образотворча). Усна народна творчість засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народно-поетичної фантазії, які відбиваються у тематиці декоративно-ужиткового мистецтва, наїву та ін.

Один із найпоширеніших фольклорних героїв в Україні на картині «Козак Мамай», Музей Івана Гончара

Сюди належать різножанрові твори, що виникають в певному середовищі, передаються усно з давніх-давен, зазнаючи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне або/і виховне значення. Термін «фольклор» вперше використав 1846 року англійський археолог та письменник Вільям Томс.

Основні літературні жанри усного фольклору — перекази, пісні, казки, епос; музичні — пісні, інструментальні наспіви і п'єси; театральні — драми, сатиричні п'єси, театр ляльок; а також танці. Фольклор є історичною основою світової художньої культури, джерелом національних художніх традицій, а також виразником народної свідомості та ідентичності.

Роди та жанри народних оповідей[ред. | ред. код]

Традиційно виділяють 4 типи народних оповідей:

  • Народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля).

Юридичний захист фольклору[ред. | ред. код]

Як і будь-який інший результат творчої діяльності фольклор є об'єктом права інтелектуальної власності. Однак на відміну від традиційних творів, які охороняються авторським правом з метою виключення їх незаконного використання, фольклор має особливу систему захисту, суть якої полягає у виключенні незаконного привласнення фольклорних творів або обмеження доступу до них якоюсь конкретною особою із використанням механізмів захисту інтелектуальної власності. З юридичної точки зору фольклор як об'єкт інтелектуальної власності охоплюється ширшим поняттям традиційні знання. Фольклор не є об'єктом авторського права.

Специфічні риси[ред. | ред. код]

  • Усність (спосіб передачі без застосування писаних текстів та інших способів фіксації)[2].
  • Варіативність (гнучкість творів що дозволяє пристосовувати їх до різних побутових ситуацій)
  • Анонімність (відсутність авторства)
  • Імпровізаційність
  • Народність
  • Традиційність (усталені способи втілення)
  • Біфункціоналізм
  • Синкретизм

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фольклор // Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута.— К.: Наукова думка, 2000. — 680 с. — (Словники України). ISBN 966-00-0439-7
  2. Енциклопедія історії України

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]