Пепо (фільм, 1935)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пепо
Պեպո
Жанрдрама
РежисерАмо Бек-Назарян
Армен Гулакян
СценаристАмо Бек-Назарян
Габріель Сундукян
У головних
ролях
Грачья Нарсесян
Тетяна Махмурян
Давид Малян
Авет Восканян
Амбарцум Хачанян
Тагуі Акопян
Григорій Аветян
Ніна Манучарян
Армен Гулакян
Н. Геворкян
ОператорДмитро Фельдман
КомпозиторАрам Хачатурян
КінокомпаніяВірменкіно
Тривалість75 хв.
Мовавірменська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1935
IMDbID 0026862
CMNS: Пепо у Вікісховищі

«Пепо» (вірм. «Պեպո») — вірменський радянський художній фільм 1935 року кінорежисерів Амо Бек-Назаряна і Армена Гулакяна. За мотивами однойменної п'єси Габріеля Сундукяна. Перший звуковий фільм Вірменії.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Тіфліс, 1870 рік. Рибак Пепо затіяв судову тяжбу з багатим купцем Зімзімовим за гроші, які колись батько Пепо дав тому у борг. Проте суддя, друг купця, знищує справжню розписку і підсовує у справу фальшиву. Пепо звинувачують в підлогу і садять до в'язниці…

Підготовчі роботи і зйомка фільму

[ред. | ред. код]

Весною 1934 року почалися підготовчі роботи до зйомок «Пепо». Про цю постановку А. Бек-Назарян мріяв мало не з перших років роботи у Єревані. Драматичним змістом фільму була боротьба рибалки Пепо за свої людські права і за щастя знедолених. Гірка доля випала сестрі Пепо Кекел, чиє мізерне придане привласнив багатий торгаш. Але як можна було тоді, в німому кіно, екранізувати п'єсу, майже кожне слово якої знали всі, а образи давно вже стали прозивними!

Наполегливо працював над сценарієм Бек-Назарян, почалися проби акторів, на студії з'явилися люди незнайомих раніше професій: звукооператор, звукооформлювач, композитор.

Ні у кого не викликало сумніву: перший звуковий фільм «Вірменкіно» вірменський глядач повинен почути на рідній мові. Але як же бути з прокатом фільму по всьому Радянському Союзу? Адже метод подальшого дубляжу тоді ще не був відомий. Бек-Назарян пішов на сміливий експеримент: з одними і тими ж виконавцями, акторами театру Сундукяна, паралельно знімалися вірменський і російський варіанти.

Сюжет «Пепо» розвивався у вірменському середовищі позаминулого століття, яка зберегла майже в незайманому вигляді національну своєрідність побуту, звичаїв, культури. І, природно, було бажання Бек-Назарова, щоб з екрану зазвучали і національні мелодії у виконанні народних інструментів. Тут яскраво виявився винятковий талант молодого тоді композитора Арама Хачатуряна, який вперше бстав композитором у кіно.

Автори фільму розсунули рамки драматичного твору, добиваючись широкого епічного звучання. Їм довелося де в чому доповнювати першоджерело, переносити частину дії на натуру, вводити нових персонажів. І при цьому автори залишилися вірні не букві, а художньому духу класичного твору, який екранізується.

Успіхом у глядача фільм багато в чому зобов'язаний грі чудових акторів Г. Нарсесян (Пепо) і Асмік (його мати Шушан). Запам'яталися й інші актори. «Пепо» і сьогодні дає не меншу естетичну насолоду, ніж тоді, коли він вийшов на екран. Неважко виявити межі його художньої манери у багатьох найзначніших творах вірменського кіномистецтва, які випускаються студією, яка носить нині ім'я творця «Пепо», — Амо Бек-Назаряна.

Актори

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Пепо на сайті IMDb (англ.)