Хачатурян Арам Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хачатурян Арам Ілліч
Aram Khachaturian, Pic, 17.jpg
Народився 6 червня 1903(1903-06-06)[1][2]
Kojori[d], Грузія[3]
Помер 1 травня 1978(1978-05-01)[4][1][2] (74 роки)
Москва, РРФСР, СРСР[4][5][6][7]
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність вірмени
Діяльність композитор, диригент, хореограф, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, піаніст, кінокомпозитор
Alma mater  • Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
 • Московський державний університет імені Ломоносова
 • Музичне училище імені Гнесіних
 • Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Вчителі Глієр Рейнгольд Моріцевич
Заклад
  • Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
  • Російська академія музики імені Гнесіних
  • Членство Спілка композиторів СРСР
    Academy of Arts of the GDR[d]
    Soviet Peace Committee[d]
    Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
    Партія Комуністична партія Радянського Союзу
    Брати, сестри  • Suren Khachaturian[d]
    У шлюбі з Nina Makarova[d]
    Автограф Aram Khachaturian signature.svg
    Нагороди
    Сторінка в Інтернеті khachaturian.am

    Ара́м Іллі́ч Хачатуря́н (вірм. Արամ Խաչատրյան, рос. Арам Хачатурян; нар. 24 травня (6 червня) 1903, Тбілісі — пом. 1 травня 1978, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-суспільний діяч, народний артист СРСР (1954), Герой Соціалістичної Праці (1973), академік АН Вірменської РСР (1963). Дядько Карена Хачатуряна.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Був четвертим сином у родині бідного ремісника. 1921 року разом із групою вірменської молоді А. Хачатурян виїхав у Москву і вступив на підготовчі курси в Московського університету, потім став студентом факультету фізики й математики. Через рік 19-літній Хачатурян вступив у Гнесинське музичне училище.

    Саме в ті роки Хачатурян уперше в житті потрапив на симфонічний концерт і був вражений музикою Л. Бетховена і Рахманінова. «Танець для скрипки і фортепіано» став першою роботою композитора. «Як і всі скрипалі, я пишаюся тим, що перша серйозна робота А. Хачатуряна, його „танець“, був написаний для скрипки. Композитор відчуває скрипку, як дійсний майстер — віртуоз», — сказав Давид Ойстрах про Хачатуряна.

    1929 року Хачатурян вступив у симфонічний клас Московської консерваторії, яку блискуче закінчив 1934 і вступив до аспірантури. Ще до студентських років відносяться такі його твори, як пісня-поема для скрипки з фортепіано (1929), токата для фортепіано (1932), тріо для фортепіано, скрипки й кларнета (1932). Далі Хачатурян написав 1-ю симфонію (1934), концерти з оркестром для фортепіано (1936) і для скрипки (1940). Під час Другої світової війни працював на всесоюзному радіо, писав патріотичні пісні й марші.

    У 1939 Хачатурян написав перший вірменський балет «Щастя». Але вади лібрето балету змусили переписати більшу частину музики, і в такий спосіб «народилася» «Ґаяне». Прем'єра балету відбулася у важкі роки Другої світової війни, узимку (3 грудня 1942). В 1943 за цей балет Хачатурян одержав сталінську премію першого ступеня — одну з найвищих нагород того часу в сфері культури. Через дуже короткий час після прем'єри цей балет завоював всесвітню славу. Балет «Спартак» став найбільшою роботою Хачатуряна після війни. Партитура балету була завершена в 1954, а в грудні 1956 відбулася прем'єра. Відтоді цей балет став «частим гостем» на найкращих сценах світу.

    Одночасно Хачатурян працював у театрі й кіно: «Маскарад», «Зангезур», «Пепо», «Володимир Ілліч Ленін», «Російська проблема», «Секретна Місія», «у них є Батьківщина», «адмірал Ушаков», «Джордано Бруно», «Отелло», «Сталінградська битва» та інших. З 1950 Хачатурян виступав як диригент, гастролював з авторськими концертами в багатьох містах СРСР і за кордоном.

    З 1950 викладав композицію в Московській консерваторії і в інституті ім. Гнесіних (з 1951 — професор). Серед його учнів — А. Я. Ешпай і М. Л. Тарівердіев. З 1957 А. І. Хачатурян займав пост секретаря Спілки композиторів СРСР.

    Твори[ред. | ред. код]

    Балети[ред. | ред. код]

    Для симфонічного оркестру[ред. | ред. код]

    • 3 симфонії (1934, 1944, 1947)
    • Танцювальна сюїта1933
    • Два танці — 1935
    • Ода пам'яті В. І. Леніна — 1949
    • Сталінградська битва — 1949
    • Урочиста поема — 1952
    • Вітальна увертюра (Приветственная увертюра) — до відкриття XXI з'їзду КПРС, 1958

    Сюїти

    • Сюїта з балету «Щастя» № 1 — 1939
    • Сюїта з балету «Щастя» Nr.2 — 1939
    • Сюїта з балету «Гаяне» № 1 — 1943
    • Сюїта з балету «Гаяне» № 2 — 1943
    • Сюїта з балету «Гаяне» № 3 — 1943
    • Сюїта з музики до спектаклю «Маскарад» — 1943
    • Сюїта з музики до фільму «Сталінградська битва» — 1949
    • Сюїта з музики до спектаклю «Валенсіанська вдова» — 1953
    • Сюїта з балету «Спартак» № 1 — 1955-57
    • Сюїта з балету «Спартак» № 2 — 1955-57
    • Сюїта з балету «Спартак» № 3 — 1955-57
    • Сюїта з музики до спектаклю «Лермонтов» — 1953
    • Сюїта з балету «Спартак» № 4 — 1967

    Для духових оркестрів[ред. | ред. код]

    • Марш для духового оркестру № 1 — 1929
    • Марш для духового оркестру № 2 — до десятиліття Вірменської РСР, 1930
    • Обробка вірменських народних пісень — для духового оркестра, 1933
    • Обробка узбецьких народних пісень — для духового оркестра, 1933
    • Героям Вітчизняної війни — марш для духового оркестра, 1942
    • Марш Московської Червонопрапорної міліції — 1973

    Для інструментів соло з оркестром[ред. | ред. код]

    • Концерт для фортепіано з оркестром — 1936
    • Концерт для скрипки з оркестром — 1940
    • Концерт для віолончелі з оркестром — 1946
    • Рапсодія для віолончелі з оркестром — 1961/62
    • Рапсодія для скрипки з оркестром — 1963
    • Рапсодія для фортепіано з оркестром — 1967

    Вокально—інструментальні твори[ред. | ред. код]

    • Поема про Сталіна (1938)
    • Три арії (Поема, Легенда, Дифірамб), для високих голосів і оркестру (1946)
    • Ода радості для солістів з оркестром (1956)
    • Балада про Батьківщину, для солістів з оркестром (1961)

    Камерно-інструментальні твори[ред. | ред. код]

    • Танок B-Dur op.1 — для скрипки і фортепіано, 1926
    • Пісня-поема (на честь ашугів) — для скрипки і фортепіано, 1929
    • Allegretto — для скрипки і фортепіано, 1929
    • Струнний квартет (1931)
    • Тріо для кларнету, скрипки і фортепіано (1932)
    • Сюїта — для альта і фортепіано, 1929-32
    • Танок — для балалайки і домри, 1929-32
    • Подвійна фуга — для струнного квартету, 1932
    • Скрипкова соната — 1932

    Для інструментів соло[ред. | ред. код]

    Для фортепіано

    • Поема (1925)
    • Поема (1926)
    • Вальс-етюд (1926)
    • Andantino (1926)
    • Варіації на тему Сольвейґ (1928)
    • 7 речетативів і фуг (1928, 1966)
    • Хореографічний вальс (1944)
    • Три п'єси (Ostinato, Романс, Фантастичний вальс) (1945)
    • Альбом для дітей № 1 (1947)
    • Вальс-маскарад (1952)
    • Сонатіна (1959)
    • Соната (1961)
    • Альбом для дітей № 2 (1965)

    та інші твори

    Для струнних інструментів

    • Соната-фантазія C-Dur — для віолончелі соло, 1974
    • Соната — для скрипки соло, 1975
    • Соната — для альта соло, 1976

    Інше[ред. | ред. код]

    • Пісні
    • Музика до вистав і кінофільмів
    • Транскрипції

    Нагороди[ред. | ред. код]

    Арам Хачатурян — лауреат Сталінської (1941, 1943, 1946, 1950), Ленінської (1959) і Державної премій (1971), Державної премії Вірменської РСР (1965). Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1946), медалями.

    31 жовтня 2006 р. у Москві відкритий пам'ятник Араму Хачатуряну. Скульптор Георгій Франгулян і архітектор Ігор Воскресенський. У церемонії відкриття брали участь президент Вірменії Роберт Кочарян, мер Москви Юрій Лужков і дружина російського президента Людмила Путіна.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]