Дубляж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
   Країни, де дублюють переважно дитяче кіновиробництво, решта фільмів оснащуються підписами.
   Країни, де рівною мірою використовують дублювання або субтитулування.
   Країни, де рідко виконується дублювання, поширене є закадрове озвучення (voice-over) одним або кількома акторами.
   Країни, де використовують дублювання всієї відеопродукції.
Muster (rot-blaue Balken).png Країни, де інколи дублюють фільми, та зазвичай використовують дублювання з інших країн через схожість мови або зрозумілість для глядачів (французька в Бельгії та чеська в Словаччині).

Дублюва́ння, дубльо́ваний пере́клад або дубля́ж (від фр. double «подвійний») — вид перекладу фільмів, мультфільмів та серіалів, за якого відбувається повна заміна оригінального мовлення на іншу мову з метою транслювання фільму в країнах, у котрих не користуються мовою, якою говорять персонажі аудіовізуального твору.

Технологія дублювання[ред.ред. код]

Коли кінострічка готова на 90-100 %, відеоматеріал, скрипти (текстові розшифровки з репліками героїв) і так звану сесію Pro Tools (ряд звукових доріжок з музикою, шумами, звуковими ефектами і мовою героїв) кіновиробник надсилає захищеним електронним каналом на студію звукозапису.

Потім свою справу робить автор синхронного тексту (зазвичай, та ж сама людина). Він слідкує, щоб переклад вдало лягав у артикуляцію губ та міміку персонажа, і підбирає аналоги словам чи навіть цілим фразам, якщо щось не сходиться. Готовий текст віддають на затвердження виробникові.

Опісля починається підбір акторів дубляжу. Коли компанія, яка займається дубляжем набирає акторів, то слідкує за тим, щоб людина мала цікавий, оригінальний голос, щоб голос збігався з темпераментом персонажа та його віком. Кожен актор окремо приходить до студії і начитує свої репліки у фільмі. У навушниках в артиста звучить іншомовний текст, перед ним — український переклад, на екрані — відеоряд.

Коли починається сам процес дублювання фільму, до справи беруться режисер дубляжу та звукорежисер. Перший слідкує за творчою складовою процесу, другий — за технічною. Вони ж прослуховують та відбирають акторів дубляжу. Після цього над фільмом кілька днів працює звукорежисер — синхронізує україномовні репліки із зображенням, накладає необхідні звукові ефекти.

Від початку практики дублювання фільмів під час роботи над епізодом, в студії знаходилося стільки ж акторів, скільки персонажів було задіяно в епізоді. В 90-х роках стереотехнології почали вимагати запису голосів доріжками, тому відтоді кожного актора записують окремо.

Історія україномовного дублювання[ред.ред. код]

Дублювання в УРСР[ред.ред. код]

Дублювання російською мовою у СРСР розпочалося у 1935 році, але в цей період не відбувається дублювання українською мовою, а українські працівники не беруть участі у дублюванні. В УРСР кінодублювання прийшло на початку 60-тих років; рушійною силою дублювання стала студія імені Олександра Довженка, проте більшість фільмів там перекладалися російською мовою.[1] Вже у середині 60-их, після посилення політики інтернаціоналізації, почався поступовий перехід на дублювання лише на російську мову. Зазвичай, у той період, дублювати українською дозволялося лише після того, як фільм вже кілька місяців демонструвався російською мовою.[2]

У 60-их роках XX століття у Радянському Союзі розпочалася політика так званої інтернаціоналізації, яка мала на меті прискорити процес денаціоналізації народів СРСР та створити новий російськомовний «радянський народ». В українському контексті, інтернаціоналізація означала відтінення культури та мови української нації на другий план та підвищення російської культури та мови на перший. В УРСР політика інтернаціоналізації була надзвичайно успішною, не в останню чергу завдяки поширенню російськомовного дубляжу фільмів в українському кінопрокаті та теле-показах.[2]

Загалом, в СРСР та на території УРСР зокрема технологія виготовлення та допуску в кінопрокат кінострічок була зорієнтована на те, щоб в кінотеатрах панувала російська, а не українська мова. Що стосується фільмів відзнятих в УРСР (у цей період функціонували три кіностудії, де створювалися художні фільми: Київська кіностудія ім. О.Довженка, Одеська кіностудія та Ялтинська кіностудія), то фільм не вважався виготовленим, поки його не приймала московська комісія. Отже, фільми, які були відзняті українською мовою, для комісії доводилося дублювати російською мовою. Українські режисери, які поспішали випустити свої стрічки в прокат, надавали перевагу виготовленню фільмів одразу російською мовою. Внаслідок цього з двох десятків фільмів, які щорічно ставилися на студії ім. О.Довженка, тільки два-три виготовлялися українською мовою. Інші випускалися російською, а вже згодом дублювалися українською мовою та й то тільки після того, як їхня прокатна доля була успішною. Дублювати українською мовою не-радянські фільми було практично неможливо, оскільки їх закуповували й одразу перекладали на російську мову загальносоюзні організації. Для перекладу фільмів радянського виробництва, виготовлених в інших радянських республіках, не існувало відповідних структур. У наслідок вищезгаданих причин, як економічних, так і технологічних та організаційних, кінострічки у міських та сільських кінотеатрах України виходили переважно російською мовою.[3]

Як наслідок русифікаторської політики Радянського Союзу, станом на 1980 рік, за даними газети «Культура і життя», діючий фільмофонд України складав 2967 фільмів, з них дубльованих (або тих, що мали оригінальне україномовне озвучення) українською мовою — 235, основна маса з яких була старіші стрічки.[4] Відповідно, станом на початок 80-их років, в Радянській Україні більшість іншомовних ігрових фільмів дублювалися російською мовою на Кіностудії імені Олександра Довженка, а більшість анімаційних фільмів — на студії «Київнаукфільм». Пізніше, наприкінці 1980-х, на базі Кіностудії імені Олександра Довженка була створена студія «Хлопавка» (студія «Синхрон») і вже на початку 1990-х років дана студія дублювала російською мовою такі хітові іноземні фільми як: «Злиття двох місяців», «Дика орхідея», «Всенічна спека», «Термінатор», «Скинь маму з поїзда», «Немає виходу» тощо і ці стрічки мали успішний прокат у багатьох кінотеатрах СНД.

Дублювання в Україні[ред.ред. код]

1991—2006[ред.ред. код]

Після 2006[ред.ред. код]

У 2006-му році кабмін видав постанову про обов'язкове дублювання та субтитрування всіх іноземних фільмів українською мовою. Один з перших фільмів[5], який вийшов у широкий прокат українською, був мультик Тачки (2006). Мультик дублювали на студії «Невафільм Україна», а переклад виконав Олекса Негребецький, що прославився своєю адаптацією серіалу Альф для каналу ICTV. Українськими голосами мультику стали Остап Ступка, Ольга Сумська, Юрій Коваленко, Олександр Ігнатуша, Андрій Середа та інші. Задля дослідження попиту на нововведення, мультик пустили у прокат і українською, і російською мовами, з однаковою кількістю фільмокопій. Після закінчення прокату мультфільму, з'ясувалося — українська версія перемогла з перевагою у 15 %. Перший художній фільм, що вийшов у прокат українською — «Пірати Карибського моря: Скриня мерця». Тут головного героя Джека Спароу дублював соліст гурту Танок на Майдані Конґо Олег «Фагот» Михайлюта.

Масово українська мова потрапила в кінотеатри лише через рік, у 2007 році, адже україномовний дубляж вводили поступово: з 1 вересня 2006 року фільмів з українським дубляжем мало бути не менше 20 %, з 1 січня 2007 року — не менше 50 %, а з 1 липня 2007-го — не менше 70 %.[6]

Спроби скасувати обов'язкове дублювання українською мовою[ред.ред. код]

У 2010 році[7] кабмін скасував постанову про обов'язкове дублювання та субтитрування всіх іноземних фільмів українською мовою. Про це заявив міністр культури та туризму України Михайло Кулиняк.

5 квітня 2012 року податкова міліція вилучила обладнання найбільшої української студії дубляжу «Ле Дуаєн» (Le Doyen Studio), яка дублювала близько 60 % стрічок в Україні. Офіційною причиною стала несплата податку на додану вартість кінопрокатною компанією B&H у обсязі 10 млн гривень. Однак у діях податківців вбачають незаконне блокування роботи найбільшої української студії дубляжу,[8][9] та бажання конкурента, власника мережі кінотеатрів Multiplex Антона Пугача, знищити український дубляж в українському кінопрокаті та знову наповнити його російським дубляжем.[1][10] За словами Богдана Батруха податківці винесли 45 коробок і 15 мішків із документами, 31 комп'ютер, два сервери та 28 дисків із фільмами.[11]

10 квітня українські інтелектуали влаштувала мітинг під Кабінетом Міністрів проти наступу влади на український дубляж.[12] 12 квітня у подібному мітингу взяли участь близько 250 людей.[11]

12 квітня податкова повернула майно студії і вона відновила свою роботу[13]

Українські студії дублювання[ред.ред. код]

З часом для дублювання фільмів в Україні стали з'являтися студії найвищого рівня. Першою свою філію в Києві відкрила петербурзька студія «Невафільм» (офіційна назва Невафільм Студіос). Згодом дублювати фільми почали як великі студії звукозапису, такі як AdiozProduction, Postmodern Postproduction, Tretyakoff Production, так і невеличкі студії як наприклад Kiev Postproduction, AAASOUND та інші. Паралельно з дубляжем винятково для кінотеатральних стрічок, розвиток отримали також студії багатоголосого закадрового перекладу, такі як ТакТребаПродакшн, Студія дубляжу каналу 1+1, що працює на базі студії імені Довженка[14] та інші. На цій та інших студіях звукозапису та дубляжу вперше в Україні було зроблено повноцінні дубляжі деяких серіалів (наприклад, Теорія брехні (Lie to me), Секс та Каліфорнія (Californication) для 1+1). На початку ж 2009 року відкрилася студія Le Doyen Studio, що стала першою українською студією дубляжу, що отримала сертифікат «Студія Dolby Premier»[15].

Українські приватні студії дублювання[ред.ред. код]

Починаючи з березня 2009 року, у Києві діє студія дублювання «Омікрон»[16][17][18], що випускає серіали українською для аудиторії інтернету, при чому — менш, ніж за добу після виходу серій мовою оригіналу. В доробку цієї студії є дубляж одного з сезонів популярного мультсеріалу Футурама.

Українські актори дубляжу[ред.ред. код]

Окрім вищезгаданих акторів, регулярно беруть участь у дублюванні іноземних фільмів для українського прокату: Дмитро Завадський, Борис Георгієвський, Василь Мазур, Юрій Ребрик, Катерина Брайковська, Дмитро Вікулов, Михайло Войчук, Андрій Самінін, Андрій Твердак, Іван Розін, Михайло Жонін, Лариса Руснак, Олена Узлюк, Наталя Романько-Кисельова, Микола Боклан, Станіслав Боклан, Роман Чупіс, Юлія Перенчук, Катерина Коновалова, Євген Малуха, Ганна Левченко, Ніна Касторф, Анатолій Зіновенко, Олег Стальчук, В'ячеслав Гіндін, Євген Шах, Богдан Ступка, Григорій Герман, Володимир Терещук, Ірина Грей, Лілія Ребрик, Ірма Вітовська, Микола Луценко, Анатолій Пашнін, Олег Лепенець, Олесь Гімбаржевський, Павло Скороходько, Ірина Ткаленко, Ірина Дорошенко, Юрій Кудрявець, Володимир Нечепоренко, Андрій Фединчик, Юрій Висоцький, Богдан Бенюк, Євген Пашин, Людмила Ардельян, Юрій Гребельник.

Також до дублювання активно залучаються зірки українського шоу-бізнесу. У мультику Хортон можна почути голоси шоуменів Павла Шилька (DJ Паша) та Володимира Зеленського, головні герої стрічки «13-й район: Ультиматум» в українському прокаті говорили голосами Євгена Кошового (Студія Квартал-95) та Андрія Хливнюка (соліст гурту «Бумбокс»). Над мультиком Теркель і Халепа працювала ціла низка знаменитостей: Фоззі, Потап, Олег Скрипка, Фагот (гурт ТНМК), Фома (гурт Мандри), Вадим Красноокий (гурт Mad Heads), Катя Chilly, Віталій Козловський, Lilu, Вася Гонтарський («Вася Club»), DJ Romeo і Степан Казанін (Квартал-95).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Становлення кіноперекладу в Україні — І. В. Софієнко, 17.04.2014, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка
  2. а б Дублювання фільмів в Україні — стара гра з новими правилами (перепост) — Korrespondent.net, 19 квітня 2012
  3. Литвин В. Історія України: підручник / Відп. ред. В. Смолій. НАН України. Інститут історії України. — К.: Наукова думка, 2013. 991 стор. ISBN 978-966-00-1356-8 (Розділ 26. Два десятиліття «застою» (1966—1985))
  4. Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба: Колективна монографія / Відп. Ред. В. М. Даниленко; ред.-упорядник Н. О. Лаас — Київ: Інститут історії України НАН України , 2015. — 698 стор. (124—125 стор.)
  5. Першим дубльованим українською мультиком був мультфільм Карлсон, який було продубльвано у 2004 році
  6. Кінопрокат українською: чи є шанс? — Телекритика, 13.04.2012
  7. Український дубляж скасовано: що насправді відбулося і що робити — Тексти, 31/10/2010
  8. Міліція паралізувала роботу найбільшої в Україні студії дубляжу фільмів — Gazeta.ua, 06.04.2012.
  9. Податкова намагається знищити україномовний кінодубляж? — Радіо «Свобода», 06.04.2012.
  10. http://don-katalan.livejournal.com/423797.html Ігор Мірошниченко про Антона Пугача
  11. а б У Кабмина митингуют за украинский дубляж (фото) — Версии, 12.04.2012.
  12. Під КМУ протестували проти наступу на український дубляж кіно (відео) — 5 канал, 10.04.2012.
  13. http://tyzhden.ua/Culture/47285 Le Doyen знову озвучує українською
  14. http://www.tv.net.ua/?newsid=7075 Телекритика
  15. http://www.dolby.com/professional/services/cinema/dolby-premier-studio-certification.html Офіційний списока студій сертифікованих по програмі Dolby Premier Certified Studios
  16. Український дубляж. Приватна ініціатива стаття
  17. Підйом: хто і як озвучує фільми відеозапис телепередачі на Новому каналі
  18. День української мови та писемності відеосюжет у «Вікнах» на СТБ

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]