Петарда
Пета́рда (фр. pétard — «шум, скандал», «тривога»)[1][2][3] — піротехнічний виріб, призначений для створення гучного звукового ефекту, інколи з короткочасним світловим спалахом. Петарди широко застосовуються у святкових заходах, театральних постановках, кіноіндустрії, а також у військовій та інженерній справі (у спеціалізованих варіантах).
Перші аналоги петард з’явилися ще в Стародавньому Китаї разом із винайденням пороху. Вони використовувалися для ритуалів і відлякування злих духів під час святкувань. У Європі піротехнічні шумові заряди поширилися з XIV–XV століть, де спершу застосовувалися у військовій справі та під час облог, а згодом — у святкових феєрверках. Сучасна побутова петарда сформувалася у XIX–XX століттях із розвитком хімічної промисловості та стандартизації піротехніки.
Типова петарда складається з:
- корпусу (паперового або картонного);
- вибухової суміші (найчастіше на основі нітратів, перхлоратів або інших окисників);
- запалу або ґнота.
Після підпалювання ґнота відбувається затримка, під час якої полум’я досягає вибухової суміші. У замкненому об’ємі корпусу швидко зростає тиск, що призводить до різкого руйнування корпусу та утворення гучного хлопка.
Петарди поділяють за кількома ознаками:
- За потужністю: малопотужні (побутові), середні та високопотужні (професійні).
- За способом ініціювання: з ґнотом, з ударним запалом, електрозапальні.
- За призначенням: святкові, театральні, сигнальні, спеціальні (інженерні, військові).
Петарди застосовують переважно з розважальною метою — під час новорічних і народних свят. У професійній сфері вони можуть використовуватися для створення звукових ефектів у кіно та театрі, а також у навчаннях і спеціальних операціях (у суворо регламентованих умовах).
Після запалювання ґнота петарда вибухає з оглушливим хлопанням, в чому і полягає її розважальний ефект. Від запалювання до вибуху проходить невеликий час (кілька секунд), достатній для того, щоб особа, яка застосовує петарду, встигла її кинути або віддалитися на безпечну відстань. Деякі петарди мають додаткові ефекти: свист, розкидання іскор. Можуть використовуватися гірлянди з петард, що дають серію численних вибухів.
Обіг і використання петард регулюються національним законодавством. У багатьох державах частина піротехнічних виробів дозволена лише для професійного застосування.
Петарда являє собою паперову гільзу, наповнену піротехнічною сумішшю. За способом запалювання петарди бувають ґнотовими і тертковими. Спочатку підпалюється головка (на основі фосфору) або ґніт, потім вогонь передається чорному пороху зі сповільнювачем, і по закінченні приблизно п'яти секунд полум'я доходить до розривного заряду (як правило, це суміш порошкового магнію і перхлорату калію), який під час горіння створює високий тиск, у результаті розриває оболонку, внаслідок чого стається гучний ляск.
При недотриманні техніки безпеки великі петарди можуть становити загрозу для здоров'я й життя людини.
Радіус дії вибуху найпотужніших петард, долучених до вільного продажу, становить кілька сантиметрів, що призводить до важких пошкоджень кінцівок (аж до відриву) при вибуху петарди в руках. Фугасну дію найпотужніших петард спостерігають в радіусі близько метра від точки підриву — у цій зоні можлива контузія.
Петарди повинні застосовуватися особами, які досягли 16-18 років (залежно від потужності петард), а деякі петарди продаються зі спеціальними документами. Їх не можна утримувати палаючими в руках. При застосуванні необхідно віддалятися на безпечну відстань. Заборонено кидати петарди в людей, тварин і в автомобілі.
Неправильне використання петард може призвести до травм, опіків, пошкодження слуху та пожеж. Більшість країн запроваджує законодавчі обмеження щодо віку користувачів, часу та місць застосування, а також максимально допустимої потужності побутових петард.
Основні правила безпеки:
- використовувати лише сертифіковані вироби;
- не тримати запалену петарду в руках;
- не застосовувати поблизу будівель, транспорту та людей;
- дотримуватися інструкцій виробника.
- ↑ Петард (Petard) — петарда, хлопушка, а по-французски еще сенсационное известие, шум и скандал.[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ (Д. Келли. Порох. От алхимии до артиллерии. — М. : КоЛибри, 2005. — С. 179. — (Вещи в себе) — 5000 прим. — ISBN 5-98720-012-1. (рос.)
- ↑ Перевод с французского на русский pétard[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]