Петренко Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петренко Петро Васильович

Петро Васильович Петренко (*8 березня 1929) — український учений-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік-засновник АН ВШ України (1992).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в с. Луб'янка Бородянського району Київської обл. в селянській родині.

  • у 1952 р. закінчив фізичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка.
  • Захистив кандидатську (1960) та докторську (1984) дисертації.
  • Працював в університеті на посадах асистента (1952—1956), старшого викладача (1956—1961), доцента (1961—1986), професора (1986—2002), заступника декана (1956—1958, 1960—1962, 1973—1975) та декана фізичного факультету (1985—1990), завідувача кафедри радіаційної фізики (1988—1994).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукова діяльність зосереджена у царині фізики металів та сплавів, радіаційній фізиці твердих тіл.

  • Виконав піонерські роботи з теоретичного і експериментального вивчення фізичної природи міжатомних взаємодій у твердих тілах і впливу міжатомних кореляцій на електронну структуру, електронно-кінетичні, магнітні властивості та радіаційну стійкість твердих металевих розчинів.
  • Започаткував на фізичному факультеті роботи з вивчення впливу радіаційного опромінення на структурно-фазовий стан, механічні, електрокінетичні та інші властивості металевих сплавів та діелектриків з метою використання радіаційних технологій у виробництві і створення радіаційно-стійких матеріалів, які працюють в екстремальних умовах.
  • Запропонував технологію зміцнення у 2-4 рази електронним опроміненням інструменту з твердих сплавів на основі карбіду вольфраму та титану, яка була рекомендована для широкого впровадження у виробництво.
  • Розроблена технологія одержання радіаційно-стійких монокристалів корунду і виробів з цих кристалів.

Автор понад 250 наукових праць, винаходів, навчально-методичних видань, зокрема монографії «Дифракційні методи структурного аналізу. Кінематичне наближення» (2005).

Підготував 3 докторів та 14 кандидатів наук.

Обирався членом президії навчально-методичного об'єднання фізичних факультетів університетів СРСР, головою навчально-методичного об'єднання з фізики Української РСР та Молдавської РСР, був членом редакційної ради при видавництві «Вища школа».

Працював головою експертної ради з фізики науково-технічної ради МВССО УРСР, членом координаційної ради з радіаційної фізики твердого тіла АН СРСР, членом науково-технічної ради з фізики металів АН України.

Академік-секретар відділення фізики та астрономії АН ВШ України у 1992—2002 рр.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений багатьма медалями, почесними грамотами, дипломами. Відзначений нагородами ІІ та ІІІ ступенів Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Лауреат нагороди Володимира Великого АН ВШ України (2009).

Джерела[ред.ред. код]

  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник