Печера Орловача

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Печера Орловача
Характеристики
Довжина 2500 м
Розташування
Країна  Боснія і Герцеговина[1]
Регіон Пале
Карти розташування
Печера Орловача. Карта розташування: Боснія і Герцеговина
Печера Орловача

Мапа

CMNS: Печера Орловача у Вікісховищі

Печера Орловача (серб. Пећина Орловача) — печера на території громади Пале Республіки Сербської в Боснії і Герцеговині.Друга за довжиною печера в Боснії і Герцеговині і найдовша печера в складі Республіки Сербської. Розташована на горі Орловача, за 10 кілометрів на захід від Пале і за 15 кілометрів на схід від Сараєво. Раніше була відома як Печера Сави.

Опис[ред. | ред. код]

Вхід знаходиться у прямовисній скелі над селом Сумбуловац, на висоті 1056 метрів над рівнем моря. Перший план печери складений у 1975 році, пізніше був виявлений і розчищений другий вхід у печеру, завалений камінням. Загальна глибина близько 560 метрів, загальна довжина обстежених ходів близько 2500 метрів. У печері чотири рівні, в нижньому тече річка Синева. Безліч натічних утворень: сталактит, сталагміт, та інших. Мікроклімат порожнини стабільний: протягом усього року температура становить 8,8 °C, а вологість більше 90 %[2].

У печері знайдені кістки печерного ведмедя. Ці кістки зберігаються в музеї печери. В околицях печери зроблені також археологічні знахідки: залишки сокири і фрагменти кераміки[2].

Охоронний статус і використання[ред. | ред. код]

З 2011 року печера є пам'яткою природи, площа пам'ятнки 27,1 га[3]. З 1980 частина ходів печери були обладнані і відкриті для туристів, але з 1992 у зв'язку з війною відвідування припинилися. Знову відкрита для туристів з 2002 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nationally designated areas (CDDA)
  2. а б Елена Арсениевич. Пещера Орловача. Путеводитель по Боснии и Герцеговине (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  3. Регистар заштићених природних добара (серб.). Републички завод за заштиту културно-историjског и природног насљеђа. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 25 липня 2017.