Печера біля с. Гусельщикове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Печера (пам'ятка природи))
Перейти до навігації Перейти до пошуку



Печера
47°09′38″ пн. ш. 38°04′45″ сх. д. / 47.1608333300277778° пн. ш. 38.07916667002777444° сх. д. / 47.1608333300277778; 38.07916667002777444Координати: 47°09′38″ пн. ш. 38°04′45″ сх. д. / 47.1608333300277778° пн. ш. 38.07916667002777444° сх. д. / 47.1608333300277778; 38.07916667002777444
Країна  Україна
Розташування Україна,
Донецька область,
Новоазовський район
Площа 0,01
Засновано 1978
Оператор КСП «Росія», Новоазовська міська рада
Печера біля с. Гусельщикове. Карта розташування: Донецька область
Печера біля с. Гусельщикове
Печера біля с. Гусельщикове (Донецька область)
Мапа

«Пече́ра» — геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташовується в Новоазовському районі Донецької області, на околиці села Гусельщикове в трьох метрах від шосе на Новоазовськ. Єдина печера в цьому районі.

Статус пам'ятки природи присвоєно рішенням облвиконкому № 26 від 11 січня 1978. Площа — 0,01 га.

Пам'ятка природи являє собою природну печеру карстового походження довжиною 200–300 метрів. Печера проходить у вапняках понтичного ярусу. У ній є кілька розгалужень. Висота склепіння печери сягає одного метра, в деяких місцях висота склепіння печери 40—50 сантиметрів. Лази в печері вузькі і доступні тільки спелеологам[1]. На підлозі печери вторинні утворення у вигляді товстого шару відкладень глини. Привходова частина печери має дуже сильні ознаки корозії на стінах.

Печера згадується в путівнику «Заповідна природа Донбасу» 1987 року видання[2].

Вхід у печеру закладений цеглою і закритий на замок металевою решіткою з замком[2].

У 1987 році була проведена топографічна зйомка печери донецьким спелеоклубом. Донецький спелеоклуб назвав печеру «Новоазовська» і обстежив 45 метрів печери[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аграрний туризм в Донбасі - Південь. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 6 липня 2013.
  2. а б в Карстові порожнини Донбасу. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 6 липня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Донбас заповідний. Науково-інформаційний довідник-атлас / за заг. ред. С.С. Куруленка, С.В. Третьякова. Видання друге, перероблене та доповнене. – Донецьк, Донецька філія Державного екологічного інституту Мінприроди України, 2008. – 168 с.
  • Геологические памятники Украины: справочник-путеводитель / Коротенко Н.Е., Щирица А.С., Каневский А.Я. и др. - Киев: Наук.думка, 1985. - 156 с.