Плакор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Плако́р (грец. plах — площина, рівнина) — пласката або слабохвиляста привододільна ділянка басейну рівнинної річки, в ґрунтовому і рослинному покриві якої найкраще виявлені типові зональні риси (див. також плакорна рослинність). Це також місце розташування (ентопій) і екотоп фітоценозу, які найбільшою мірою вільні від впливу всіх факторів, що затушовують вплив клімату на рослинність.

Термін «плакор» запропонований Г. М. Висоцьким. В умовах плакорів розвивається найбільш типові ґрунти і типова рослинність. До плакору висуваються вимоги усередненого (суглинистого) механічного складу, помірної піднесеності і дренованості, повної рівнинності. У чистому вигляді плакори досить рідкісні, але це поняття зручне для побудови різного роду теоретичних схем.

Крім того, багато місцеперебувань настільки незначно відрізняються від плакору, що можуть розглядатися як останнай (схили з невеликими експозиціями, високі рівні річкових заплав тощо). Вивчення плакорної рослинності кладуть в основу геоботанічного районування території та визначення стратегій її раціонального використання. Розвинені угруповання плакору — кліматичний клімакс району.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Полевая геоботаника / Под ред. О. В. Заленского, А. А. Корчагина и Е. М. Лавренко. — М.; Л.: Изд-во АН СССП, 1959. — Т. 1. — 444 с.
  • Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Фитоценология. Принципы и методы. — М.: Наука, 1978. — 212 с.
  • Работнов Т. А. Фитоценология. — М.: Изд-во МГУ, 1978. — 384 с.
  • Шенников А. П. Введение в геоботанику. Л.: Изд-во ЛГУ, 1964. — 447 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Плакор // Словник – довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В.С., 2013. — С. 138-139.

Виноски[ред. | ред. код]