Плетисті троянди
Репродукція картини American Pillar Rose, Hever Castle. Художник Ernest Arthur Rowe (1863-1922)
Плетисті троянди - деякі види шипшин і сорти садових троянд, що мають відносно довгі пагони, що впливає на особливості їх використання в озелененні .
Класифікація[ред. | ред. код]
Плетисті троянди за сучасною класифікацією відносяться до наступних класів: Hybrid Multiflora, Hybrid Wichurana, Ayrshire, Boursalt, Large-Flowered Climber, деякі сорти Hybrid Musk, Lambertiana і Hybrid Kordesii. Також плетистими є так звані «клаймери» або «клаймбінги» (англ. Climbing) - сорти отримані в результаті ниркових мутацій (англ. Sport) троянд інших класів (Hybrid Tea і Climbing Grandiflora, Floribunda Floribunda, Tea & Climbing Tea, Moss & Climbing Moss, Hybrid China & Climbing Hybrid China, Bourbon & Climbing Bourbon.
Оскільки «плетистість» — це тільки особливість зростання пагонів, офіційної класифікації трояндових троянд немає. Деякі автори умовно їх ділять на дрібноквіткові (сорти класів Hybrid Multiflora, Hybrid Wichurana) та великоквіткові (сорти Large-Flowered Climber та клаймери інших класів).
За характером зростання їх прийнято ділити на три групи: кучеряві - висотою від 5 до 15 м, плетисті - від 3 до 5 м і напівплетисті - від 1,5 до 3 м.
Використання[ред. | ред. код]
Плетисті троянди займають одне з провідних місць при вертикальному озелененні, добре поєднуються з малими архітектурними формами, незамінні при створенні декоративних колон, пірамід, арок, шпалер, зеленого оформлення стін будівель, балконів, альтанок. Вирощують ці троянди у районах із відносно м'яким, теплим кліматом, де їх не потрібно вкривати на зиму. У середній смузі Росії практично всі сорти троянд плетистих вимагають зняття з опор і укриття на зиму[1] . У Криму одним із найпопулярніших сортів плетистих троянд є 'Червоний Маяк'[2] .
Троянди, що в’ються можна садити як восени, так і навесні. Деякі садівники надають перевагу осінній посадці, оскільки вважається, що саджанці в цей період направляють свої сили саме на зміцнення і розвиток кореневої системи. Втім, завжди є небезпека не вгадати з часом приходу перших заморозків. Адже дуже важливо, щоб рослина змогла підготуватися до зими.
Ті садівники, які хочуть дати трояндовому кущу можливість без поспіху звикнути до нових умов життя, садять його в кінці квітня або в травні. У цей період повернення холодів уже не страшне, ґрунт прогрівся і потрібний температурний режим (+10°С) установився. Весняні посадки повною мірою виправдані тим, що рослина зможе проявити свої якості, дати пагони, зацвісти і підготуватися до зими.[3]
Підготовку плетистих троянд до зими рекомендується розпочинати вже у серпні. Для цього вносять фосфорні та калійні добрива, які значно підвищують зимостійкість троянд. На початку осені на плетистих і високорослих трояндах роблять прищипку, це прискорює визрівання, одревення молодих пагонів. Після пригинання (до настання негативних температур) роблять укриття кущів повітряно-сухим способом[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Суріна Є., Суріна О. Плетисті троянди для середньої смуги // Квітництво : журнал. — 2005. — № 3 (22 квітня).
- ↑ Інтродукція та селекція / Ю. В. Плугатар. — Монографія. — Сімферополь : іТ «Ариал», 2015. — С. 15. — ISBN 978-5-906813-35 -0.
- ↑ Що таке плетисті троянди і як за ними доглядати | Корисні статті у блозі Дім і Сад. Дім і Сад (ua) . Процитовано 27 липня 2022.
- ↑ Березовська О. Л. Високорослі троянди в декоративному садівництві // Бюлетень Ботанічного саду-інституту ДВОРАН. — 2010. — Вип. 6. — С. 70–75.
Література[ред. | ред. код]
- Бумбеєва Л. І. Плетисті троянди. - М.: Видавничий Дім МСП, 2008. - С. 59. - 64 с. - ISBN 978-5-7578-0230-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Недялков С.Ф. Плетисті троянди. Gardenia.ru. Процитовано 6 травня 2014.
- Плетисті троянди. Энциклопедия декоративных садовых растений. Процитовано 6 травня 2014.
- Опис троянд, що витаються, запропоноване Л.Улейской. Энциклопедия декоративных садовых растений. Процитовано 6 травня 2014.
- Опис троянд, що витаються, запропоноване Р.Філліпс та М. Рікс. Энциклопедия декоративных садовых растений. Процитовано 6 травня 2014.