Очікує на перевірку

Революція в Ємені

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Повстання в Ємені (2011—2012))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повстання в Ємені (2011)

Протести в Сані 3 лютого
Дата: 27 січня 2011 — 27 лютого 2012
Місце: Ємен
Результат: Повалення режиму Алі Абдалли Салеха; надання колишньому президенту недоторканності; обрання колишнього віцепрезидента Абді Рабба Мансурі Гаді на посаду глави держави.
Втрати
500+
Частина
Криза в Ємені
(з 2011)

Повстання в Ємені — акції протесту, що почалися 27 січня 2011 та тривали до 27 лютого 2012 року.

27 січня 2011 на вулиці столиці держави, міста Сани вийшли тисячі людей з вимогою відставки президента Ємену Алі Абдалли Салеха[1][2]. Перша демонстрація відбулася 22 січня з вимогою відставки президента, він перебуває при владі 32 роки, з 1978 року[3][4].

Передісторія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Арабська весна

У Ємену один із найнижчих індексів розвитку людського потенціалу в арабському світі. Більша частина держави живе на 2 $ в день або менше, а третина населення страждає від постійного голоду[5].

Держава перебуває у тривалому конфлікті з Аль-Каїдою, в якій у Ємені достатньо сильні позиції[6], а на півдні країни сильна підтримка сепаратистських рухів, що бажають відродження республіки Ємен.

Хроніка

[ред. | ред. код]
  • 22 січня — перша демонстрація в державі, організована за прикладом аналогічних демонстрацій в Тунісі.
  • 27 січня — нові протести в столиці.
  • 2 лютого — виступаючи в парламенті президент Ємену повідомив про те, що він відмовився брати участь у наступних виборах, не буде передавати владу сину, заморозить поправку до конституції що дозволяє президенту бути при владі понад два строки підряд[7].
  • 3 лютого — «День гніву» демонстрація зібрала 20 тис. учасників біля університету, прибічники президента, декілька сотень, зібралися на площі Тахрір в центрі Сани[8][9]. В Адені зіткнення демонстрантів із поліцією.
  • 17 лютого — сьомий день підряд не зупиняються демонстрації з вимогою відставки президента[10], зіткнення протиурядових сил з опозицією в Сані, вбиті поліцією в Адені.
  • 21 лютого — президент повідомив, що не піде під тиском опозиції[11].
  • 26 лютого — лідери двох впливових племен відмовили в підтримці президенту і перейшли на бік опозиції[12][13].
  • 28 лютого — для врегулювання конфлікту і початку проведення реформ президент запропонував опозиції вступити до «об'єднаного уряду», але опозиція пропонування відхилила, заявивши, що воно надійшло занадто пізно і єдиним рішенням є відставка уряду[14][15].
  • 4 березня — загинули два демонстранти.
  • 8 березня — Близько 50 людей були поранені у вівторок в результаті розгону поліцією демонстрації в Ємені[16].
  • 13, 14 березня — розстріл і жертви демонстрантів в містах держави.
  • 18 березня (п'ятниця) — в результаті нападу на антиурядову демонстрацію вбито 52 людини[17]. У державі введено надзвичайний стан[18].
  • 20 березня — президент Ємену відправив у відставку уряд[19][17].
  • 21 березня — генерал-майор Алі Мохсен аль-Ахмар — командувач 1-ї бронетанкової дивізії сухопутних військ Ємену — заявив від імені своїх офіцерів, що вони «виступають за мирну революцію молоді» і підтримують опозиціонерів. Повсталий генерал звинуватив президента Ємену Алі Абдаллу Салеха в придушенні мирних протестів і підштовхуванні держави до громадянської війни[20]. Після цього в столицю були введені танки на чолі з сином президента, а також дивізія, що підкорялася генералу, що дезертирував. Міністр оборони пообіцяв захищати режим нинішнього президента від будь-яких спроб перевороту.[21].
  • 23—25 травня — в столиці Ємену Сані 23 травня почались збройні сутички між лояльними президенту Салеху військами і озброєними загонами племені Хашид[22], до якого належить і сам президент[23]. За повідомленням BBC, зіткнення почались після того, як урядові сили здійснили напад на резиденцію шейха Садека аль-Ахмара, одного із впливових лідерів племені. Впродовж трьох днів жертвами зіткнень в столиці стали 72 людини[24]. Загони озброєної опозиції здійснили напад на ряд урядових будівель, у тому числі на міністерство внутрішніх справ[25].
  • 27 травня — урядові ВПС завдали авіаударів по позиціях повсталих племен. Зіткнення повстанців і урядових сил сталися також на Півдні Ємену[26].
  • 28 травня — досягнуто перемир'я між прибічниками президента Салеха і повсталими племенами[27]. За п'ять днів, за даними BBC, жертвами збройних зіткнень між силами лояльними президенту й ополченцями племені хашид стали 124 особи[28].
  • 30—31 травня — жертвами розгону антиурядового мітингу в місті Таїз (Taiz) стали більш ніж 50 осіб[29]. Водночас повідомляється про бомбардування міста Зінджибар (Zinjibar) на півдні Ємену. За повідомленням РИА-Новости, жертвами нальоту стали 13 мирних жителів[30]. Над ним, за попередніми даними, встановили контроль бойовики ісламістського угруповання. За ствердженням уряду, вони пов'язані з відділенням аль-Каїди на Аравійському півострові. У ніч з понеділка на вівторок відновилися збройні зіткнення в Сані. Очевидці повідомляють про використання у вуличних боях артилерії[29].
  • 3 червня — в результаті обстрілу президентської резиденції поранення отримав президент Салех, прем'єр-міністр і спікер парламенту, були вбиті також семеро охоронців. Раніше цього урядові війська обстріляли дім шейха Хаміда аль-Ахмара, брата лідера племені хашид шейха Садека аль-Ахмара. Збройні зіткнення в столиці прийняли особливо жорстокий характер після того, як напередодні в місто намагались прорватися біля тисячі ополченців із повсталих племен[31]. У своєму виступі на радіо Салех звинуватив у здійсненні нападу на президентську резиденцію впливове північне племінне об'єднання хашид, на чолі з шейхом Садеком аль-Ахмаром. Останній, своєю чергою, заявив, що члени племені не мають відношення до цієї атаки. Навпаки, відповідальність за напад він поклав на президента Салеха, що намагався, за його словами, таким чином виправдати ескалацію насилля на вулицях Сани[32].
  • 30 червня — влада Ємену офіційно визнала втрату контролю над п'ятьма провінціями[33].

Відставка Салеха

[ред. | ред. код]

23 листопада у столиці Саудівської Аравії Салех підписав Указ про передачу повноважень віце-президенту держави, з четвертої спроби, три до цього провалювались.

Внутрішні відгуки

[ред. | ред. код]

Після розстрілу демонстрантів у п'ятницю, 18 березня в знак незгоди два міністри уряду пішли у відставку, посол при ООН подав у відставку, 23 депутати вийшли з парламенту і партії президента, все це призвело до відставки президентом уряду країни.

5 послів Ємену в Європі + Куба призвали до відставки президента Салеха[34].

Зарубіжні відгуки

[ред. | ред. код]
  • МЗС Росії із заявою про недопущення застосування сили проти населення в Ємені[35].
  • МЗС Франції — 21 березня міністр іноземних справ заявив, що відставка Салеха невідворотна[36].
  • «Амір» Кавказького Емірату Доку Умаров в інтерв'ю, опубліковане на сайті «Кавказ-центру» 17.05.2011, роздумував про арабські революції заявив: «Можливо, найцікавіші події із всіх арабських держав можна очікувати в Ємені, де позиції моджахедів найбільш перспективні і звідки може початися серйозний військовий рух»[37].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В Ємені почались багатотисячні протести з вимогою відставки Президента — Новини РБК-Україна
  2. ↑ Ємен: тисячі маніфестантів в Сані вимагають відставки президента | euronews, світ. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  3. ↑ MIGnews | Суспільство | Туніське повстання докотилось до Ємену. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 28 листопада 2011.
  4. ↑ Тисячі жителів Ємену вимагають відставки Президента. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 28 листопада 2011.
  5. ↑ Yemenis take to the streets calling for President Saleh to step down The Guardian
  6. ↑ CBC: Yemen protests demand president's ouster
  7. ↑ Lenta.ru: Близький Схід: Президент Ємену відмовився від участі у виборах
  8. ↑ Більше 20 тис. людей беруть участь в демонстрації в столиці Ємену | У світі | Лента новостей «РИА Новости»
  9. ↑ Lenta.ru: Близький Схід: В столиці Ємену зібралися тисячі противників президента
  10. ↑ Радио «Маяк» / В Ємені сьомий день не стихають народні протести[недоступне посилання з квітня 2019]
  11. ↑ Lenta.ru: Близький Схід: Президент Ємену відмовився піти у відставку
  12. ↑ CNN: Tribal groups joining protests against Yemeni president. Архів оригіналу за 28 лютого 2011. Процитовано 29 листопада 2011.
  13. ↑ Lenta.ru: Впливові єменські племена перейшли на бік опозиції
  14. ↑ NYTimes: Yemen's Opposition Backs Protesters
  15. ↑ Yemen opposition rejects call for unity government
  16. ↑ Поліція Ємену поранила півсотні демонстрантів
  17. ↑ а б Президент Ємену розпустив уряд
  18. ↑ Lenta.ru: В Ємені оголосили режим надзвичайного стану
  19. ↑ Yemen president fires entire cabinet as protests escalate The Guardian
  20. ↑ Вести. Ru: В столицю Ємену входять танки
  21. ↑ Yemen showdown looms as army loyalties divide The Guardian
  22. ↑ Бої в столиці Ємену — Радио — Голос России.[недоступне посилання]
  23. ↑ РИА-Новости — Влада Ємену домовилася про зупинення вогню з опозиційним племенем
  24. ↑ BBC — US withdraws diplomats from Yemen amid clashes
  25. ↑ Reuters — Civil war looms as big blasts rock Yemeni capital. Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 29 листопада 2011.
  26. ↑ BBC — Yemen: Air strikes 'target tribal fighters'
  27. ↑ РИА-Новости — Влада Ємену домовилась про припинення вогню з опозиційним племенем
  28. ↑ BBC — Yemen: Hashid tribal fighters in ceasefire with Saleh
  29. ↑ а б BBC — Yemen unrest: UN says 50 killed in Taiz since Sunday.
  30. ↑ РИА-Новости — Жертвами авіаударів ВПС Ємену по Зінджибару стали 13 мирних жителів.
  31. ↑ BBC — Yemen: President Saleh 'injured' in attack on palace
  32. ↑ РИА-Новости — Президент Ємену виступив зі зверненням після нападу.
  33. ↑ Lenta.ru: Близький Схід: Влада Ємену визнала втрату п'яти провінцій
  34. ↑ Посли Ємену в п'яти країнах Європи вимагають відставки свого президента | Ємен | РИА Новости
  35. ↑ МИД РФ вважає недопустимим застосування сили проти жителів Ємену | Ємен | РИА Новости
  36. ↑ МЗС Франції: Відставка президента Ємену невідворотна :: Політика :: Top.rbc.ru. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 4 грудня 2011.
  37. ↑ http://kavkazcenter.com/russ/content/2011/05/17/81607.shtml
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Революція_в_Ємені&oldid=43341396