Помаре V
| Помаре V | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | таїт. Teri’i Tari’a Tera’atane |
| Народився |
3 листопада 1839 Afaahitid, Taiarapu-Estd |
| Помер |
12 червня 1891 (51 рік) Папеете, Франція ·алкоголізм |
| Поховання | Аруе[d] |
| Країна | Таїті |
| Діяльність | монарх |
| Титул | король |
| Посада | король |
| Конфесія | протестантизм |
| Рід | Помаре (династія)d |
| Батько | Арііфааіте |
| Мати | Помаре IV |
| Брати, сестри | Teriitua Tuavira Pōmared, Victoria Pōmared, Teriitapunui Pōmared, Таматоа V і Teriimaevarua IId |
| У шлюбі з | Teuhed |
| Нагороди |
  |
 | |
Помаре V (3 листопада 1839 — 12 червня 1891) —останній король Таїті. Правив 1877—1880 роках. Син королеви Помаре IV, представник династії Помаре.
Життєпис[ред. | ред. код]
Він народився як Тері-і Тарі-а Те-ра-тане 3 листопада 1839 року на острові Таїті, в окрузі Аруе. 13 травня 1855 року, після смерті старшого брата, став офіційним спадкоємцем престолу (Арі-і-ауе) [1]. Після смерті матері, Помаре IV, 17 вересня 1877 року став королем Таїті (коронація відбулася 24 вересня 1877 року в Папеете).
29 червня 1880 року він передав Таїті та його залежні території Франції [2][3], після чого він отримав пенсію від французького уряду [4], титул посада офіцера орденів Почесного легіону та Сільськогосподарських заслуг Франції.
Помер у від алкоголізму Королівському палаці в Папеете. Його поховано у королівській усипальниці [4].
Родина[ред. | ред. код]
11 листопада 1857 року одружився з принцесою Те-ма-рі-і-Ма-і-хара Те-ухе-а-Те-уру-раї, дочкою вождя острова Хуахіне, проте 5 серпня 1861 року він розлучився.
28 січня 1875 року одружується вдруге на Джоанні Марау-Таароа Те-пау Салмон (надалі відомій як Її Величність Королева Марау Таїті). Шлюб тривав до 25 січня 1888 року [5]. Від другої дружини мав одного сина та двох дочок:
- Принцеса Тері Нуї о Таїті Помаре (9 березня 1879 – 29 жовтня 1961);
- Принцеса Такау Помаре (4 січня 1887 – 27 червня 1976);
- Принц Ернест Альберт Помаре (15 травня 1888 – 4 грудня 1961).
Нащадки Помаре V залишаються непомітними учасниками життя Таїті та його островів.
Нагороди[ред. | ред. код]
Офіцер Ордена Почесного легіону (09/11/1880). [6]
Офіцер Ордена Сільськогосподарських заслуг (09/11/1880). [7]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Henry та Orsmond, 1928, с. 249–251.
- ↑ THE New Zealand Herald AND DAILY SOUTHERN CROSS.TUESDAY, AUGUST 4, 1891. New Zealand Herald. 4 August 1891. с. 4. Процитовано 23 December 2022 — через Papers Past.
- ↑ FRENCH MOVEMENTS IN THE PACIFIC. New Zealand Herald. 29 липня 1880. с. 5. Процитовано 23 грудня 2022 — через Papers Past.
- ↑ а б THE LAST KING OE TAHITI. Nelson Evening Mail. 13 серпня 1891. с. 4. Процитовано 23 грудня 2022 — через Papers Past.
- ↑ Brevities. Thames Star. 30 серпня 1887. с. 2. Процитовано 23 грудня 2022 — через Papers Past.
- ↑ LATEST FROM TAHITI. New Zealand Herald. 15 липня 1881. с. 8. Процитовано 23 грудня 2022 — через Papers Past.
- ↑ TOAREVA - Carnet d'Aventure Tahiti by Arnaud Simonnet. issuu.com (англ.). с. 5. Процитовано 6 лютого 2023.