Попихін Євген Миколайович
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особові дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 19 лютого 1960 (64 роки) Москва, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 180 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 6 («Динамо» М) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| «Динамо» (Москва) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |  | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Євген Миколайович Попихін (19 лютого 1960, Москва, СРСР) — радянський хокеїст (захисник) і російський тренер. Майстер спорту СРСР міжнародного класу.
Вихованець московського «Динамо». Переможець молодіжної першості СРСР 1979 року[1]. Срібний призер і кращий захисник юніорського чемпіонату Європи 1978 року. Переможець молодіжної першості світу 1980 року. Найбільш відомими серед його партнерів стали олімпійські чемпіони Володимир Крутов, Ігор Ларіонов і Сергій Свєтлов[2].
Першою командою майстрів стало харківське «Динамо», дебютант другої ліги. Наступні одинадцять сезонів захищав кольори динамівських колективів з Риги і Москви. У складі московського клубу двічі ставав чемпіоном і чотири рази призером чемпіонатів Радянського Союзу. Був капітаном команди. Учасник суперсерій проти клубів Національної хокейної ліги. 1990 року обирався до списку 34 кращих гравців сезону. У вищій лізі виходив на лід у 483 матчах (26+51).
У грудні 1990 року провів чотири матчі за національну збірну Радянського Союзу і став переможцем традиційного міжнародного турніру на призи московської газети «Известия»[3]. У складі другої збірної СРСР — шестиразовий переможець міжнародного турніру на призи газети «Ленинградская правда»[4].
У швейцарському клубові «Давос» завершив ігрову кар'єру і розпочав тренерську діяльність (очолював молодіжну команду). Працював головним тренером у командах НЛА «Рапперсвіль-Йона» і «Фрібур-Готтерон».
2005 року повернувся до Росії. Працював у клубах «Локомотив» (Ярославль), «Хімік» (Митищі), «Торпедо» (Нижній Новгород), «Автомобіліст» (Єкатеринбург), «Динамо» (Мінськ, Білорусь), «Амур» (Хабаровськ), «Нафтохімік» (Нижньокамськ), «СКА-Нева» (Санкт-Петербург) і «Хумо» (Ташкент, Узбекистан).
- Чемпіон СРСР (2): 1990, 1991
- Срібнй призер (3): 1985, 1986, 1987
- Бронзовий призер (1): 1988
- Фіналіст Кубка СРСР (1): 1988
- Фіналіст Кубка ліги (1): 1989
- Чемпіон світу серед молоді (1): 1980
- Віце-чемпіон юніорського чемпіонату Європи (1): 1978
- Переможець турніру газети «Известия» (1): 1990
- Переможець турніру газети «Ленинградская правда» (6): 1984, 1985, 1986, 1987, 1990, 1991
Статистика виступів у збірній Радянського Союзу:
| № | Дата | Місце | Турнір | Суперник | Рахунок | Голи |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 16.12.1990 | Москва | Приз «Известий» |  Швеція |
5:1 | Андрієвський (2), Каменський, Ковальов, Семак — Шедін[en] |
| 2 | 18.12.1990 | Москва | Приз «Известий» |  Фінляндія |
6:1 | Бякін, Каменський (2), Кравчук, Семак, Жамнов — Куркінен |
| 3 | 20.12.1990 | Москва | Приз «Известий» | .svg){kind=small} Канада |
6:1 | Гордіюк, Ковальов, Масленников, Нємчинов (2), Юлдашев — Пек |
| 4 | 21.12.1990 | Москва | Приз «Известий» |  Чехословаччина |
2:2 | Андрієвський, Буцаєв — Беранек, Хорват |
У юніорській і молодіжній збірних:
| Рік | Команда | Турнір | Місце | І | Г | П | О | ШХ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1978 | СРСР (юніорська) | ЮЧЄ |  |
5 | 3 | 2 | 5 | 8 |
| 1980 | СРСР (молодіжна) | МЧС |  |
5 | 0 | 1 | 1 | 4 |
- ↑ Отечественный хоккей. Первый, второй, третий и четвертый эшелоны 1975/1976 — 1979/1980. Молодежные и юношеские чемпионаты СССР 1975/1976 — 1979/1980. // Под общей редакцией Александра Серебринникова. — Москва, 2014. — С. 136—137. (рос.) [1]
- ↑ Очередной триумф советской сборной (російська) . Хроника хоккея. От лорда Стэнли до наших дней. Процитовано 26 квітня 2020.
- ↑ Турнір «Известия»-1990 (російська) . «Хоккейные архивы». Процитовано 27 квітня 2020.
- ↑ Турнір «Ленинградская правда» (російська) . «Хоккейные архивы». Процитовано 27 квітня 2020.
- Попихін Євген Миколайович на сайті EliteProspects.com (англ.)
- Євген Попихін (англійська) . Chidlovski.net. Процитовано 27 квітня 2020.
- Євген Попихін (російська) . Dynamo-History.ru. Процитовано 27 квітня 2020.
- Євген Попихін (російська) . Хоккейный клуб «Торпедо». Процитовано 27 квітня 2020.