Попов Борис Веніамінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попов Борис Веніамінович
Народився 23 жовтня 1909(1909-10-23)
село Биково Царевського повіту Астраханської губернії, тепер Биковського району Волгоградської області, Російська Федерація
Помер 19 жовтня 1993(1993-10-19) (83 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater вища партійна школа
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»

Борис Веніамінович Попов (23 жовтня 1909(19091023), село Биково Царевського повіту Астраханської губернії, тепер Биковського району Волгоградської області, Російська Федерація — 19 жовтня 1993, місто Москва) — радянський державний діяч, 1-й секретар Архангельського обласного комітету КПРС, 2-й секретар ЦК КП Литви. Член Бюро ЦК КП Литви з 30 вересня 1961 по 13 квітня 1967 року. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1961—1971 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1976 роках. Член ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Депутат Верховної ради Узбецької РСР. Депутат Верховної ради Литовської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 6—10-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині вчителя. У 1927—1932 роках — рознощик газет, учень слюсаря, слюсар, голова заводського комітету судноремонтного заводу в місті Астрахані.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1932—1943 роках — в політичних органах на залізничному транспорті: помічник начальника політичного відділу із комсомольської роботи, начальник політичного відділу. Працював на будівництві залізниць Москва — Донбас, Валуйки — Пенза.

У 1943—1947 роках — заступник уповноваженого Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Рязанській області.

У 1947—1949 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1949 році — інспектор ЦК ВКП(б). У 1949—1950 роках — інспектор апарату уповноваженого ЦК ВКП(б) по Узбецькій РСР.

У 1950—1957 роках — 2-й секретар Ташкентського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

У 1958—1961 роках — інструктор відділу, інспектор ЦК КПРС.

30 вересня 1961 — 13 квітня 1967 року — 2-й секретар ЦК КП Литви.

24 березня 1967 — 21 листопада 1983 року — 1-й секретар Архангельського обласного комітету КПРС.

З листопада 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 19 жовтня 1993 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]