Похил річки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

По́хил рі́чки — відношення падіння річки (чи окремої її ділянки) до довжини річки (чи ділянки річки). Виражають похил зазвичай у метрах на кілометр (м/км), рідше у проміле (‰) чи відсотках (%).

Розрізняють середній (відношення падіння річки до загальної довжини річища) і частковий (для окремих відрізків річища) похил річки.

По довжині річки похил зазвичай зменшується від верхньої її частини до нижньої. Ця закономірність може порушуватися під впливом рельєфу, характеру гірських порід і ґрунтів, в яких протікає річка. Великий похил у гірських річок і малий у рівнинних. Чим більший похил річки, тим більша швидкість її течії.

Вимірювання похилів проводять на характерних ділянках за рівнями води в період стійкої межені. Наприклад, середній похил річки Прут біля витоку (в межах Карпат) 100‰ (100 м/км), біля гирла — 0,05‰ (0,05 м/км).

Джерела[ред.ред. код]