Преображенський чоловічий монастир (Нещерів)
| Преображенський чоловічий монастир | |
|---|---|
 | |
|
50°08′51″ пн. ш. 30°37′16″ сх. д. / 50.14750° пн. ш. 30.62111° сх. д.Координати: 50°08′51″ пн. ш. 30°37′16″ сх. д. / 50.14750° пн. ш. 30.62111° сх. д. | |
| Статус | монастир |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | вул. Преображенська, 29а, село Нещерів, Обухівський район, Київська область |
| Конфесія | УПЦ (МП) |
| Тип монастиря | чоловічий |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Будівник | Іван Павлович Гудим–Левкович |
| Матеріал | камінь |
| Засновано | 2004 |
| Перша згадка | 1794 |
| Будівництво | 1794 — 1794 |
| Настоятель | Єпископ Іона (Черепанов) |
| Стан | діючий |
| Сайт | nspm.kiev.ua// |
  Преображенський чоловічий монастир (Нещерів) (Україна) | |
 | |
Преображенський чоловічий монастир — православний чоловічий монастир у селі Нещерів, Обухівський район, Київська область, Української православної церкви (Московського патріархату).
Історія[ред. | ред. код]
У 1794 році поміщик-благодійник (деякий час був Київським сотником і очільником дворянства Київського повіту) Іван Павлович Гудим-Левкович побудував у селі Преображенський храм, що є унікальним зразком переходу українського бароко до класицизму та має форму корабля (як символ того, що церква веде людину через бурхливе життєве море до тихої пристані). Для побудови храму було виділено 36 десятин землі та велику суму грошей. Також, крім основного приділу Преображення Господнього, храм мав декілька приділів в честь святителя Павла Ісповідника, святої равноапостольної первомучениці Фекли і Усікновення глави святого пророка Іоанна Предтечі[1]. Також у храмову будівлю вбудували дзвіницю з дерев’яними ставнями. Пізніше на території храму поховали його фундатора Івана Павловича Гудиму-Левковича, його брата Максима Павловича та сина Іван Іванович, які опікувалися церквою. Крім знатних осіб у підземному склепі, що під храмом є поховання духовенства (на жаль розграбовані при радянській владі). Відомо, що одним із перших настоятелів храму був протоієрей Петро Грибеновський (помер 1888 року). При храмі діяла церковно-приходська школа для дітей[2].
У 1960-х роках радянська влада відібрала церкву у вірян і перетворила її на зерносховище. Храм дуже занедбали і вже у 1970-х роках він перебував у аварійному становищі та перестав використовуватися. Він був у напівзруйнованому стані з втраченим внутрішньою і зовнішньою благоліпністю. 1988 року будівлю повернули церковній громаді та за настоятельства протоієрея Сергія Огли у 1990-х роках церковна будівля відбудовується у первозданному вигляді. Пізніше, у 2004 році на базі храму було створено заміський Спасо-Преображенський скит київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Через рік скит перетворили на самостійний монастир. Обоє монастирі спільно, за участю меценатів, провели значну реставрацію храму. Окрім головного престолу були відновлені приділи в честь Усікновення глави святого пророка Іоанна Предтечі та у 2013 році в колишньому підвальному приміщенні приділ святих новомучеників і сповідників Руських. В цей же час монахи облаштовували келії та займалися різноманітною господарською роботою. Їм у цьому часто допомагають православні волонтери[3].
Монастирські свята[ред. | ред. код]
- головним престольним святом є Преображення Господнє (6 (19) серпня)
Архітектура[ред. | ред. код]
Преображенська церква є досить унікальним шедевром архітектури. ЇЇ прямокутний корпус не має виступаючої вівтарної апсиди, а барабан грушоподібного куполу зміщений на схід і злегка втиснений у високій 4-скатній покрівлі із заломом, при цьому витримані висотні пропорції (плавний перехід високої покрівлі від масивного корпусу до урівноважуючого стрункого куполу «пом'якшує» потужність споруди, немов збираючи його до неба. Східна половина храму має високі склепінчасті вікна в один ярус, західна - склепінчасті і квадратні на 2-х ярусах. В південно-західному кутку будівлі, на рівні 2-го ярусу, влаштована дзвіниця (вона не виступає за межі фасадів і не тягнеться на усю ширину храму). Купол прикрашає хрест з позолотою.
Біля церкви монастир спорудив кам'яні хрести в пам'ять ктиторів храму і на могилі воїнів, розстріляних німецькими окупантами під час Німецько-радянської війни. Ще біля храму розташована кам'яна каплиця у формі апсиди для богослужінь просто неба. Неподалік розташовані 2 монастирські корпуси[4].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У Спасо-Преображенському скиту організований церковний притулок для котів, що діє за благословіння та підтримки скитоначальника архімандрита Іоасафа (Перетятько). У травні 2016 року у притулку жило 34 кота[5].
- У цьому монастирі знімався фільм режисера Олександра Столярова "Старець Паїсій і я, що стою догори ногами".
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://neshcherov-mon.church.ua/
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://www.travelua.com.ua/kiїvshhina/obuxivskij/neshheriv.html
- ↑ http://neshcherov-mon.church.ua/arxitektura/
- ↑ http://nspm.kiev.ua/blog/odinokim_kotam_predostavlyaetsya_obshchezhitie_v_monastire
Джерела[ред. | ред. код]
Священник Александр Кандий. «Монастыри и храмы Киева. Справочник-путеводитель». К., 2009.