Прикладна екологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прикладна́ еколо́гія — це застосування зібраних знань екології для вирішення проблем, пов'язаних з діяльністю людини у довкіллі, вивчення механізмів руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища.[1] Прикладна екологія базується на системі законів, правил та принципів екології та природокористування.

Прикладна екологія як наука ґрунтується, перш за все, на знаннях у різних галузях біології — фізіології, генетиці, біофізиці, але вона також пов'язана з іншими природничими науками — фізикою, хімією, геологією, географією, математикою. Прикладна екологія, крім того, не може бути відділена від моралі, права, економіки, оскільки лише в союзі з ними може докорінно змінити ставлення людини до природи.[2]

Галузі[ред. | ред. код]

Екологія людини[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія людини
  • медична екологія (біологічні аспекти людини — медичні, психічні, географічні та ін.);
  • соціоекологія (екологія соціальних груп; екологічна демографія; екологія поселень, у тому числі: урбоекологія; рекреаційна екологія та ін.);

Екологія господарства[ред. | ред. код]

  • техноекологія: екологічні аспекти галузей господарства, використання природних ресурсів і т. ін.;
  • охорона природи (довкілля): досліджує ті самі аспекти, як і природокористування, але природокористування методологічно побудовано на дослідженні в напрямку від господарства до природи, а охорона довкілля навпаки — від природи до господарства. Часто природокористування і охорону природи розглядають разом, як одну науку. Окремий напрямок охорони природи — заповідна справа;
  • економіка природокористування та екологічний менеджмент: економічні методи регулювання природокористування і охорони природи;
  • екологічний аудит: контроль і екологічна оцінка діяльності підприємств, вдосконалення регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості;
  • екологічний маркетинг: управлінська діяльність у складі загального менеджменту підприємств, спрямована на вивчення та використання ринку екологічної продукції та послуг;
  • екологічне право: юридичні (законодавчі) аспекти природокористування;
  • екологічна стандартизація;
  • управління природокористуванням і охороною довкілля: адміністративні методи природокористування; організація системи управління у сфері охорони довкілля; організація моніторингу, екологічної експертизи; організація екологічних аспектів діяльності окремих підприємств та організацій і т. ін.;
  • екологічний моніторинг: спостереження і оцінка стану довкілля;
  • екологічне прогнозування: розробка прогнозів і програм розвитку регіонів, галузей та інших об‘єктів, з точки зору, зменшення негативного впливу на довкілля;
  • екологічна експертиза: запобігання негативного впливу нововведень.

Інше[ред. | ред. код]

  • радіаційна екологія — вивчає наслідки радіаційного забруднення й можливі наслідки експлуатації об'єктів, які використовують ядерну енергію і радіоактивні речовини;
  • екологія космосу — нова наука, яка досліджує забруднення найближчого космічного простору Землі, розробляє методи спостереження за станом довкілля в планетарному масштабі та інші.[3]

Примітки[ред. | ред. код]