Припливний хвіст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галактика Пуголовок
Галактики Мишки

Припливний хвіст — тонка, витягнута область із зір і міжзоряного газу, яка простягається з галактики в навколишній простір. Припливні хвости виникають під дією припливних сил, які справляють одна на одну взаємодіючі галактики. Прикладами галактик з припливними хвостами є галактика Пуголовок і галактики Мишки. Припливні сили можуть витягти значну кількість галактичного газу у припливний хвіст; в галактиці Антени, наприклад, майже половина спостережуваної газоподібної речовини міститься у хвостових структурах[1]. У галактиках, які мають припливні хвости, близько 10 % зореутворення відбувається у хвості[2]. У відомому Всесвіті, приблизно 1 % всього зореутворення припадає на припливні хвости[3].

Деякі пари взаємодіючих галактик мають два різні хвости, як наприклад у галактиці Антени, тоді як інші системи мають лише один хвіст. Більшість припливних хвостів трохи вигнуті через обертання галактик. Хвости, які візуально здаються прямими, насправді можуть бути вигнутими хвостами, спостережуваними з ребра.

Історія[ред. | ред. код]

Припливні хвости вперше були досліджені Фріцем Цвіккі в 1953 році[4]. Однак кілька астрофізиків висловили сумніви, що хвости можуть виникати тільки внаслідок припливних сил[5][6], у цьому сумнівався і сам Цвіккі[7]. Борис Воронцов-Вельяминов стверджував, що хвости бувають надто тонкими і надто довгими (іноді до 100 000 пк), щоб вони могли утворитися лише дією припливних сил[8]. Однак в 1972 році Алар Тоомре довів, що хвости утворюються саме під дією припливних сил[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mihos, Christopher J. et al. Modeling the Spatial Distribution of Star Formation in Interacting Disk Galaxies // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 1993. — Vol. 418 (28 April). — P. 82—99. — Bibcode:1993ApJ...418...82M. — DOI:10.1086/173373.
  2. Jarrett, T. H. et al. Remarkable Disk and Off-Nuclear Starburst Activity in the Tadpole Galaxy as revealed by the Spitzer Space Telescope // Astronomical Journal : journal. — 2006. — Vol. 131, no. 1 (28 April). — P. 261—281. — arXiv:astro-ph/0510788. — Bibcode:2006AJ....131..261J. — DOI:10.1086/498414.
  3. Naeye, Robert (18 грудня 2007). 'Shot in the Dark' Star Explosion Stuns Astronomers. NASA Goddard Flight Center. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 червня 2010.
  4. Zwicky, Fritz. Luminous and dark formations of intergalactic matter // Physics Today : journal. — 1953. — Vol. 6, no. 4 (4). — P. 7—11. — Bibcode:1953PhT.....6....7Z. — DOI:10.1063/1.3061224.
  5. Zasov, A. V. The Possibility of a Long Lifetime for Intergalactic Arms // Soviet Astronomy – AJ[en] : journal. — 1968. — Vol. 11, no. 5 (28 April). — Bibcode:1968SvA….11..785Z.
  6. Gold, T. & Hoyle, F. (1959). Cosmic rays and radio waves as manifestations of a hot universe. Paris Symposium on Radio Astronomy. Stanford University Press. с. 583—588.
  7. Zwicky, Fritz. Intergalactic Bridges // Astronomical Society of the Pacific Leaflets. — 1963. — Т. 9 (28 квітня). — С. 17—24. — Bibcode:1963ASPL....9...17Z.
  8. Vorontsov-Velyaminov, B. (1962). Interaction of Multiple Systems. Problems of Extra-Galactic Research. Macmillan Press. с. 194—200. Bibcode:1962IAUS...15..194V.
  9. Toomre, Alan; Toomre, Juri. Galactic Bridges and Tails // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 1972. — Vol. 178, (12). — P. 623—666. — Bibcode:1972ApJ...178..623T. — DOI:10.1086/151823.