Протести на Кубі (2021)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протести на Кубі 2021 року

Перекинутий поліцейський автомобіль у перший день протестів
Дата: 11 липня 2021 - 13 липня 2021 (за межами Куби - 19 липня 2021)
Місце:
Куба, по всьому світу
Привід: * Нестача їжі та медикаментів
* Незадоволення урядом
* Авторитаризм
Цілі: Демократизація
Методи: Марш протесту
Результат: Репресії уряду, протести придушено
Сторони
Антиурядові протестувальники Куба Уряд:
*Комуністична партія Куби
Ключові фігури
Мігель Діас-Канель
Мануель Марреро Крус
Втрати
5-6 жертв, кількасот заарештованих невідомо

Серія протестів проти уряду Куби почалася 11 липня 2021 року в столиці країни Гавані та в інших містах. Приводом стало нормування продуктів харчування і медикаментів і їх нестача в країні,[1] що особливо гостро відчувалося під час найважчої фази пандемії COVID-19 в країні. Протести спалахнули після повідомлень про новий рекорд щоденної захворюваності та смертності.[2]

Спостерігачі охарактеризували протести як значно масштабніші проти протестів 2020 року і найбільші антиурядові демонстрації на Кубі з часів протестів 1994 р., відомих як Малеконасо (названих так на честь набережної в Гавані, де відбулася серія неорганізованих маніфестацій)[3].

Перебіг подій[ред. | ред. код]

11 липня[ред. | ред. код]

11 липня 2021 р. виникли щонайменше 2 спонтанні демонстрації — у Сан-Антоніо-де-лос-Баньос, передмісті Гавани, і в Пальма-Соріано, у провінції Сантьяго-де-Куба, з виконанням пісні Patria y Vida, що стала знаковою для опозиції кастроізму. У соціальних мережах транслювалися відеоролики протестувальників, які викрикували гасла «Свобода», «Геть комунізм» і «Ми не боїмося», а також вимагали вакцинації.[4][5] Опозиційні ЗМІ, як-от Martí Noticias, опублікували в соціальних мережах відеоролики протестів на Малеконі в Гавані, у містах Сантьяго, Санта-Клара, Сьєго-де-Авіла, Камагуей, Баямо, Гуантанамо, Сан-Хосе-де-лас-Лахас, Ольгін, Карденас; також були опубліковані відеозаписи демонстрацій за кордоном, наприклад, на площі Пуерта-дель-Соль у Мадриді, Іспанія.[6] Кубинці, які проживають в Чилі, також підтримали протести, зібравшись біля кубинського консульства в країні.[7]

За словами Орландо Гутьєрреса, дисидента-емігранта з Асамблеї кубинського опору, протести відбулися у понад 15 містах Куби.[8] Орландо Гутьєррес попросив уряд США очолити міжнародну інтервенцію, щоб не допустити, аби протестувальники стали «жертвами кровопролиття».[9][10]

Жителі Сан-Антоніо повідомили, що поліція придушила протестувальників і затримала кількох учасників.[11] Президент Куби Мігель Діас-Канель закликав своїх прихильників вийти на вулиці у відповідь на демонстрації, заявивши про «наказ боротися, революціонери на вулиці» в спеціальній телепередачі[4][3], при цьому він також звинуватив Сполучені Штати у безладах.[12] Уряд Куби назвав протести «контрреволюційними»[13]

Рух Сан-Ісідро закликав людей пройти маршем до набережної Малекон в Гавані, а Еріка Гевара-Росас, директор Amnesty International у Північній і Південній Америці, заявила, що в місцях, де люди вийшли на акції протесту, повідомляли про відключення Інтернету, і закликала уряд Мігеля Діас-Канеля поважати право народу на мирні зібрання.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Robles, Frances (11 липня 2021). Cubans Denounce ‘Misery’ in Biggest Protests in Decades. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  2. ↑ Thousands join rare anti-government protests in Cuba. France 24 (англ.). 11 липня 2021. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  3. ↑ а б Díaz-Canel llama a los partidarios del Gobierno cubano: "La orden de combate está dada". 20minutos. 11 липня 2021. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  4. ↑ а б в Lozano, Daniel (11 липня 2021). Protestas callejeras en Cuba sorprenden al Gobierno, que llama a sus "revolucionarios" para combatirlas. EL Mundo (ісп.). Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  5. ↑ Osorio, Eliezer Budasoff, Camila (11 липня 2021). Una protesta iniciada en dos municipios de Cuba amenaza con encender el hartazgo ciudadano en el país. El País (ісп.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  6. ↑ Press, Europa (11 липня 2021). El presidente cubano llama a salir a las calles para defender la revolución en respuesta a las protestas. www.europapress.es. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  7. ↑ Cubanos en Chile llegan hasta el consulado de su país para apoyar manifestaciones en la isla. BioBioChile - La Red de Prensa Más Grande de Chile (ісп.). 11 липня 2021. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  8. ↑ El régimen cubano insta a sus partidarios a "combatir" la ola de protestas en toda la isla. elconfidencial.com (ісп.). 11 липня 2021. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  9. ↑ El exilio pide intervención internacional para evitar "baño de sangre" en Cuba. ElDiario.es (ісп.). 11 липня 2021. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  10. ↑ Cientos de personas salen a la calle en Cuba a protestar contra al Gobierno al grito de "No tenemos miedo". Nius Diario (es-ES) . 11 липня 2021. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  11. ↑ Denuncian represión policial contra manifestantes en protestas en Cuba. www.publico.es. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  12. ↑ Frank, Mark (11 липня 2021). Thousands of protesters take to the streets in Cuba. Reuters. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  13. ↑ Periódico, El (11 липня 2021). El Gobierno cubano califica de "contrarevolucionarias las protestas" en la isla. elperiodico (ісп.). Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протести_на_Кубі_(2021)&oldid=41332853