Проєктне фінансування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Проєктне фінансування — фінансування інвестиційних проєктів, при якому джерелом обслуговування боргових зобов'язань є грошові потоки, які генеруються проєктом. Специфіка цього виду інвестування полягає в тому, що оцінка витрат і доходів здійснюється з урахуванням розподілу ризику між учасниками проєкту.

Походження[ред. | ред. код]

Кредитування з обмеженим правом регресу використовувалося для фінансування морських подорожей у Стародавній Греції та Римі. Його використання в інфраструктурних проектах почалося з будівництва Панамського каналу і було широко розповсюджене в нафтогазовій промисловості США на початку 20-го століття. Однак проектне фінансування високоризикованих інфраструктурних проектів зародилося з розробкою нафтових родовищ Північного моря в 1970-х і 1980-х роках. Раніше такі проекти фінансувалися за рахунок випуску комунальних або державних облігацій чи інших традиційних структур корпоративного фінансування.

Пік проектного фінансування в країнах, що розвиваються, припав на час Азійської фінансової кризи, але подальший спад в індустріальних країнах був компенсований зростанням в країнах ОЕСР, що призвело до того, що пік проектного фінансування у світі припав приблизно на 2000 рік. Потреба в проектному фінансуванні залишається високою в усьому світі, оскільки все більше країн потребують збільшення поставок комунальних послуг та інфраструктури. В останні роки схеми проектного фінансування стають все більш поширеними на Близькому Сході, деякі з них включають ісламське фінансування.

Нові структури проектного фінансування з'явилися насамперед у відповідь на можливість, яку надали довгострокові контракти на закупівлю електроенергії від комунальних та державних підприємств. Ці довгострокові потоки надходжень вимагалися правилами, що впроваджували PURPA. Ця політика призвела до подальшої дерегуляції виробництва електроенергії і, що важливо, до міжнародної приватизації після внесення змін до Закону про холдингові компанії у 1994 році. Структура еволюціонувала і є основою для енергетичних та інших проектів по всьому світу.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Проектне фінансування : навч. посіб. / Копилюк О. І., Костак З. Р. ; Укоопспілка, Львів. торг.-екон. ун-т. — Львів : Вид-во Львів. торг.-екон. ун-ту, 2016. — 271 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 267—270 (40 назв). — ISBN 978-617-602-186-5