Пшеничний Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Іванович Пшеничний
М.Пшеничний, збірка "Душа"

М.Пшеничний, збірка "Душа"
Народження 19 липня 1954(1954-07-19) (63 роки)
  с. Молодаво на Рівненщині
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська
Рід діяльності письменник, видавець, редактор
Жанр вірші
Magnum opus: "Межа"
Нагороди та премії
імені Бориса Тена та ін.

Микола Іванович Пшеничний (19 липня 1954, село Молодаво Дубенського району Рівненської області) — український поет, видавець, краєзнавець, громадський діяч. Його дружина - поетеса Любов Пшенична.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 19 липня 1954, село Молодаво Дубенського району Рівненської області — український поет, видавець, краєзнавець, громадський діяч. Його дружина - поетеса Любов Пшенична.

Закінчив філологічний факультет Рівненського педінституту у 1975 році, де займався в літературній студії під керівництвом Миколи Кузьменка. Був директором середньої школи, кореспондентом газети "Червона зірка", з 1990 року - редактором видавництва "Наш край", з 1993 року - "Край" в Дубні. Працював науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника м. Дубно. Активно друкується на сторінках районних, обласних, всеукраїнських видань. Член Спілки письменників України з 1985 року.

У 1980 р. - учасник Всесоюзного фестивалю молодої поезії в м. Кизилі (Тувинська республіка), різних республіканських нарад молодих поетів. Лауреат Тувинської республіканської молодіжної літературно-мистецької премії, Рівненської обласної літературно-мистецької премії ім. Бориса Тена та літературної премії-стипендії штату Нью-Джерсі (США), літературної премії ім. Валер'яна Поліщука.

Микола Пшеничний - автор різножанрових художніх та художньо-документальних книг: "Сьомий материк" (1982), "Межа" (1986), "Осторога" (1988), "Калиновый рушник" (1989, переклад Володимира Євпатова, передмова Станіслава Куняєва), "Чорно-білий світ" (2001), літературного портрету "Григорій Дем'янчук" (2001), книжки для дітей "Бекана ворона" (2014), повісті-есе "Подзвін Золотої Підкови" (2016), "Для Дубна, для Волині, для України" (2017), науково-краєзнавче дослідження "Стріляли в правду, молодість, красу..." (2016). Твори письменника публікувалися в перекладах російською, білоруською, болгарською, бурятською, тувинською, туркменською та іншими мовами.

В особі Миколи Пшеничного до літератури прийшов поет загостреної соціальної проблематики, чистого джерельного голосу. Автор вдається до несподіваних образів і співставлень, вміє сказати по-своєму, створити незвичні і водночас природні образи. В його творчих доробках боротьба проти чорних бід, безгосподарності, за зелене вбрання отчої землі, за справедливу долю і історію свого народу.

"Сьомий материк" (1982) за тематикою - книга про рідний край: це рідне село Молодаво, річка, прибережні рослини, ліс; про сільського дядька, який з гільзи майструє синичник, про безрукого млинаря, що верховодить на вітряках. За пафосом "Сьомий материк" збірка наступальна.

Микола Пшеничний не мислить свого життя без доріг, бо саме в дорозі, признається він, народжується більшість його поезій. Шляхи рідного краю явили йому сліди велета слов'янської культури, друкаря Івана Федорова, образ якого по-філософськи трактований поетом у поемі-фресці "Межа", що вийшла окремою книжкою у 1986 році у Львові. Автор зумів відтворити історичний колорит і вивів узагальнюючий образ творця.

На його робочому столі сходяться докупи записи, зроблені у Литві і Білорусі, на Саяно-Шушенській ГЕС, на Кос-Аралі, у Грузії і в Туві, в горах Саянах. Поетична метафора однієї з поезій Миколи Пшеничного - характеризує його нинішню активну позицію як людини і громадянина. Пише про біди і болі , про землю отчу, її славу і сум, не минає гострих тем сьогодення. Його поезії притаманна гостра політична відвертість.Микола Пшеничний редагував (і видав у Дубні масовим тиражем) антологію сучасної польської поезії "Інше прохання" - у перекладах київського літератора Станіслава Шевченка, де є навіть поезії Кароля Войтили - папи римського Івана-Павла II.

Микола Пшеничний - нині відомий письменник і, що найцікавіше, популярний і плідний видавець. Удвох із дружиною, поетесою Любою Пшеничною, у серпні 1990 року заснували на Дубенщині видавництва "Незабудка", “Наш край”, а потім - "Край", видрукував майже дві сотні книг рівненських, київських, львівських, херсонських, тернопільських, луганських та зарубіжних авторів. Завдяки Пшеничним - до читачів прийшли як збірки молодих літераторів краю, так і маститих.

М. Пшеничний, як громадянин і депутат Дубенської міської ради, свого часу багато зробив і робить для утвердження українського, народного в краї, зокрема в культурі, літературі, мистецтві. "Я жив далеко не останнім, хоч першим теж, зізнаюся, не був..." - це теж відвертість у поетичних рядках. Сьогодні автор сповнений творчої наснаги і літературних задумів. За його словами: "Готових творів різних жанрів у мене є на кілька книг". Тож шанувальники його творчості ще матимуть не одну нагоду зустрітися з Миколою Пшеничним.

Творчість[ред.ред. код]

Лауреат премій ім. Бориса Тена, Республіканської молодіжної премії Туви (Росія) в галузі літератури та мистецтва.

Автор поетичних книг:

  • "Сьомий материк" (1982),
  • "Межа" (1986),
  • "Осторога" (1988),
  • "Калиновый рушник" (Москва, 1989, у перекладах російською),
  • "Душа" (2006) та ін.

Член Національної спілки письменників України з 1985 року.

Посилання[ред.ред. код]

http://zhurnal.lib.ru/p/prapor_p/sv.shtml

http://rivne.com.ua/catalogue/info.php?id=345

http://crbdubno.org.ua/virt-pys.html