Південна Італія
Південна Італія (італ. Mezzogiorno — Полудень) — один з п'яти економіко-географічних макрорегіонів Італії, який різко відрізняється від Північної Італії нижчим рівнем урбанізації, індустріалізації, економіко-соціального розвитку. Також Південна Італія має відмінності в демографічному, етнографічному й культурно-мовному плані. Південна Італія багато в чому продовжує уособлювати проблеми, пов'язані з розривом у економічному розвитку, який виник у 19-20 століттях між розвиненішими помірними і відсталішими тропічними широтами, навіть у межах однієї держави. Втім, Північну Італію від Південної відділяє свого роду буферна зона — цілий ряд регіонів змішаного і перехідного розвитку, що має назву Центральна Італія.
Традиційно до складу Південної Італії географічно включають південну половину Апеннінського півострова, а історично, політично й економічно — землі колишнього королівства обох Сицилій:
Ще два регіони — острів Сардинія, який раніше належав сім'ї Савоя, а також південну частину Лаціо також можна включити до складу Півдня Італії за географічним і культурним параметрами, хоча і з деякими застереженнями. При ліберальнішому трактуванні, багато регіонів центральної Італії, особливо сільські, багато в чому схожі з Південною Італією. Щобільше, Південь Італії з його типово середземноморською культурою багато в чому визначає ідентичність усієї країни та її образ, а також стереотипи у світі. Північна Італія набагато більше протистоїть півдню і центру разом узятим, хоча межі між ними досить умовні.
За статистикою NUTS Європейського Союзу поділено Італію на 5 макрорегіонів, а у Південній Італії виділено їх два: «Південь» (Sud) (материкова частина) та «Острови» (Isole). Регіон Абруццо економіко-географічно почали включати до Центральної Італії.
- історично обумовлений поділ
- використання Північною Італією у своїх цілях після об'єднання 1861 року
- економіка базована на латифундії
- аграрно виражений характер економіки
- без корисних копалин
- нерозвинені джерела енергії
- нерозвинена інфраструктура та система доріг
- неінтегрованість у європейський ринок
- виражена організована злочинність/Мафія, яка перешкоджає економічному росту.
- Створення Cassa per il Mezzogiorno
- Управління інвестиціями та субсидіями
- Поліпшення / розширення інфраструктури
- Інвестиційні субсидії користуючись з державних коштів
- Мета: найкращі умови виробництва в сільському господарстві та промисловості.
Всі ці заходи можна розділити на 4 етапи:
- 1950 — 1956 — розбудова інфраструктури та фінансові сприяння.
- 1957 — 1964 — цільова індустріалізація, створення центрів індустрії
- 1965 — 1970 — планова індустріалізація. Сприяння малому та середньому підприємництву.
- 1971 — 1986 — фінансові сприяння Cassa per il Mezzogiorno Європейським фондом регіонального розвитку.
Однак ці заходи не досягли очікуваного результату.
У 1992 році припинила діяльність Cassa per il Mezzogiorno. Держава Італія починає програму підтримки всіх (не тільки півдня) економічно слабких регіонів. Особлива увага приділяється місцевій ініціативі (patti territoriali).
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1861 | 9 631 972 | — |
| 1871 | 10 210 043 | +6.0% |
| 1881 | 11 031 257 | +8.0% |
| 1901 | 12 660 997 | +14.8% |
| 1911 | 13 501 037 | +6.6% |
| 1921 | 14 450 078 | +7.0% |
| 1931 | 14 689 347 | +1.7% |
| 1936 | 15 277 709 | +4.0% |
| 1951 | 17 685 424 | +15.8% |
| 1961 | 18 576 001 | +5.0% |
| 1971 | 18 874 266 | +1.6% |
| 1981 | 20 053 334 | +6.2% |
| 1991 | 20 537 484 | +2.4% |
| 2001 | 20 515 736 | −0.1% |
| 2011 | 20 619 697 | +0.5% |
| 2021 | 19 932 825 | −3.3% |
| Джерело: ISTAT[1][2] | ||
- Horst-Günter Wagner: Mezzogiorno. Reihe Problemräume Europas. Aulis, Köln 1991, ISBN 3-7614-1352-1
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
- ↑ Popolazione residente dei comuni. Censimenti dal 1861 al 1991 [Resident population of the municipalities. Censuses from 1861 to 1991] (PDF) (італ.). ISTAT. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2025. Процитовано 20 грудня 2025.
- ↑ Resident population - Time series. ISTAT.