Північ і Південь (поділ світу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Опозиція півночі і півдня)
Перейти до: навігація, пошук
Карта світу, яка відображає розподіл на Глобальну Північ і Глобальний Південь
Мапа країн-членів ОБСЄ. Члени цієї організації віддзеркалюють уявлення про країни «Півночі», як про країни колишнього Першого і Другого світу.

Розподіл на північ і південь або Глобальна Північ і Глобальний Південь, іноді просто Північ-Південь — емпіричний поділ світу на заможніші північні і бідніші південні країни.

Опис[ред.ред. код]

Найчастіше до Глобальної Півночі відносять Західну Європу (деколи — всю Європу), Сполучені Штати, Канаду, розвинені країни Азії (чотири «азійські тигри», Японія та Ізраїль) — а також Австралію та Нову Зеландію (хоча останні дві країни розташовані в Південній Півкулі і відносяться до Глобальної Півночі завдяки культурним характеристикам і рівнем економічного розвитку, які схожі до характеристик інших країн Глобальної Півночі). На противагу, до Глобального Півдня належать Африка, Латинська Америка і менш розвинені країни Азії.

Графік співвідношення середніх географічних широт країн світу і їх ВВП на душу населення.

Середньодушові доходи в 20 найбагатших країнах світу в 37 разів перевищують відповідний показник в 20 найбідніших країнах, при цьому за останні 40 років цей розрив подвоївся. За оцінками аналітиків Програми развитку ООН, на початок XXI ст. сукупне багатство 225 найбагатших людей планети перевищувало 1 трлн доларів, що дорівнювало щорічному доходові 2,5 млрд бідняків, що скаладають 47% населення світу. Доходи 500 найбагатших людей у світі з переліку журналу «Forbes» перевищують загальний дохід 416 млн найбідніших людей світу. До Глобальної Півночі належать всі члени Великої вісімки і всі п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН.

За оцінками Програми розвитку ООН, частка найбагатших країн в світовому ВВП становить 86%, частка середніх — 13%, а на частку найбідніших припадає лише 1%. Різні значення темпів економічного зростання призводять до збільшення розриву між багатими і бідними країнами. Наприклад, в 1960-ті роки рівень середньодушового доходу в середньостатистичній латиноамериканській країні становив приблизно одну третину доходу середньостатистичної розвинутої країни, сьогодні він становить 20%. У 1960-ті роки дохід типової країни, що розвивається, становив приблизно 12% від доходу типової розвинутої країни, зараз цей показник наближається до 5%[1].

Наслідки глобальної нерівності[ред.ред. код]

Нерівність у рівні розвитку «Глобальної Півночі» і «Глобального Півдня» призводить до того, що основним напрямком трудової міграції в світі є міграція з Півдня на Північ.

Нерівність у рівні розвитку «Глобальної Півночі» і «Глобального Півдня» багато дослідників приводять як причину зростання антиамериканізму та ненависті до західної цивілізації в цілому, причину популярності ісламського фундаменталізму і поширення ісламістського тероризму.[2]

Розрив між північчю і півднем всередині деяких країн[ред.ред. код]

Розрив між північчю і півднем часто спостерігається всередині окремих країн. Типові приклади:

Розрив між північними і південними регіонами помітний також в Мексиці, Франції, Іраку тощо. У Південній півкулі «навпаки» ці відмінності помітні в ПАР, Аргентині, Австралії.

Захід — Схід[ред.ред. код]

Крім контрастів між північчю і півднем, багато економістів вказують на відмінності по лінії західсхід, помітні також всередині деяких держав (Західна і Східна Німеччина, Західна і Східна Угорщина, Західна Білорусь і Південно-східні регіони України, Європейська частина Росії, СРСР і СНД, де в кожному з випадків порівняння не на користь сходу. Є і протилежні приклади — Китай, Парагвай, Бразилія, Австралія і Канада, в кожній з цих країн східна частина більш заселена і економічно розвинута.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]