Радула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мікрофотографія радули

Радула — кутикулярний покрив глоткового виросту або язика деяких молюсків. На нижній поверхні глотки в більшості молюсків розташований виріст, утворений м'язами та хрящем або самими м'язами. Позаду нього є заглиблення — радулярна сумка, в якій містяться клітини епітелію, що виділяють речовину, з якої утворюється кутикула певної будови[1]. Вона становить собою базальну пластинку, яка лежить на поверхні язика (або на вирості глотки), на ній розташовані численні (до 75 000) хітинові зуби[2]. Кількість, форма та розміщення зубів є важливою систематичною ознакою. По мірі того, як передні зуби стираються, позаду в радулярній сумці утворюються нові. Радула може переміщуватись уперед та назад у ротовій порожнині, а також трохи висуватись назовні[3].

За допомогою радули молюски можуть зішкрібати органічні частинки з твердих субстратів та подрібнювати їх. Деякі хижі молюски використовують радулу задля руйнування твердих покривів своїх жертов (молюсків, голкошкірих тощо).

Примітки[ред.ред. код]