Радула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Принцип використання радули
Мікрофотографія радули

Ра́дула — кутикулярний покрив глоткового виросту або язика деяких молюсків. На нижній поверхні глотки в більшості молюсків розташований виріст, утворений м'язами та хрящем або самими м'язами. Позаду нього є заглиблення — радулярна сумка, в якій містяться клітини епітелію, що виділяють речовину, з якої утворюється кутикула певної будови[1]. Вона становить собою базальну пластинку, яка лежить на поверхні язика (або на вирості глотки), на ній розташовані численні (до 75 000) хітинові зуби[2]. Кількість, форма та розміщення зубів є важливою систематичною ознакою. По мірі того, як передні зуби стираються, позаду в радулярній сумці утворюються нові. Радула може переміщуватись уперед та назад у ротовій порожнині, а також трохи висуватись назовні.

За допомогою радули молюски можуть зішкрібати органічні частинки з твердих субстратів та подрібнювати їх. Деякі хижі молюски використовують радулу задля руйнування твердих покривів своїх жертов (молюсків, голкошкірих тощо).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — Санкт-Петербург: Брокгауз-Ефрон, 1890—1907.(рос.)
  2. Радула / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)