Ревіталізант
Ревіталіза́нт (від лат. vita — життя, дослівно: той, що повертає життя) — добавка до мастильних матеріалів, експлуатаційних рідин, пального, яка формує захисне металокерамічне покриття на металевих парах тертя деталей механізмів безпосередньо в процесі їх експлуатації. Ревіталізант вирішує завдання експлуатації машин і механізмів без зносу їх деталей[1][2].
Історія[ред. | ред. код]
Ревіталізант був розроблений в 1998—2000 роках в м. Харкові (Україна). Речовина та спосіб її одержання запатентовані компанією ХАДО[3]. Поняття внесено у підручники з трибології[4] та з технічної експлуатації машин[5].
Опис[ред. | ред. код]
За зовнішнім виглядом гель або пластична речовина. Складається з мастильного середовища та суміші оксидів і гідратів оксидів металів: Al2O3 та/або SiO2 та/або MgO та/або CaO та/або Fe2O3 та ін., дисперсністю від 100 до 10 000 нанометрів.
Властивості[ред. | ред. код]
- Речовини, що входять до складу ревіталізанту, за певних умов (тиск і температура), характерних для контакту деталей при терті, виступають у ролі каталізатора утворення карбідів металів матеріалів трибосполучення.
де Me - метал; С - вуглець.
- Часточки ревіталізанту мають форму близьку до сферичної, й при терті одночасно виступають як тіла зміцнення поверхні й у ролі тіл кочення, що знижують коефіцієнт тертя, тобто виконують роль антифрикційного матеріалу
Процес[ред. | ред. код]
Процес формування[6] захисного покриття, який має назву ревіталізація, ґрунтується на фізико-хімічній взаємодії поверхонь деталей на плямах фактичного контакту в присутності ревіталізанту при граничному або змішаному режимі змащення. Дія ревіталізанту поєднує такі способи поверхневого зміцнення. Перший — це цементація (насичення поверхні вуглецем) і другий — її механічне зміцнення. Особливість ревіталізації полягає в тому, що модифікація поверхонь тертя відбувається безпосередньо під час роботи механізму (пари тертя) під навантаженням.
В результаті процесу утворюється металокерамічне градієнтне покриття з позитивними стискаючими напругами по всій його глибині та концентрацією вуглецю, що збільшується до поверхні (аж до формування алмазоподібних структур). Особливість процесу — зміцнення покриття з одночасним його зростанням[7]. Результат дії ревіталізанту легко об'єктивується (див. фото).
Застосування[ред. | ред. код]
Застосовується при виробництві мастильних матеріалів, мастил, присадок.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гаркунов Д. Н. Триботехника (износ и безызносность): Учебник. — 4-е изд., перераб. и доп. — М.: «Издательство МСХА», 2001. 616 с, ил. 280
- ↑ Джус Р. Н. Системно-физический подход к объяснению безызносного трения при использовании ревитализантов // Открытые информационные и компьютерные технологии: Сб. науч. трудов. Вып. 23. — Харьков: Национальный аэрокосмический университет «ХАИ». — 2004. — С. 183—186.
- ↑ «Forbes. Украина». — Август, 2011. — С. 22-23 Чудесный порошок
- ↑ Кіндрачук М. В., Лабунець В. Ф., Пашечко М. І., Корбут Є. В. Трибологія: підручник/ МОН. — Київ: НАУ-друк, 2009. — 392 с. (укр)
- ↑ Наноматериалы в техническом сервисе сельскохозяйственных машин/ Учебное пособие для студентов высших учебных заведений по агроинженерным специальностям под редакцией академика РАСХН В. И. Черноиванова Челябинск-Москва 2010, — 67 с.
- ↑ Стадниченко В. Н., Стадниченко Н. Г., Джус Р. Н., Трошин О. Н. Об образовании и функционировании металлокерамического покрытия полученного с помощью ревитализантов // Вестн. науки и техн. Харьков: ХДНТ и НТУ «ХПИ». — 2004. — Вып. 1(16). — С. 18-27
- ↑ Стадниченко В. Н. Анализ напряженного состояния поверхностных слоев трущихся материалов, модифицированных ревитализантами. В. Н. Стадниченко, Ю. П. Волков.// — Харьков Сборник научных трудов ХУВС.– 2005. Выпуск 2(2). — С.107-113