Редиф

Реди́ф (араб. رديف‎ — букв. «той, хто сидить за вершником») — повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі.

Застосований у першому бейті, редиф без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком:

Днів, що з друзями провів, не забувай!

Тих далеких любих днів не забувай!

Як уста твої отруїть сум,

Тих, із ким ти пив і їв, не забувай!

Хай тебе вже й не пригадає ніхто,

Ти й тепер їх, як братів, не забувай! (…).

Джерела

• Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 586
• Редиф // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 309.