Редиф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Реди́ф (араб. ‎ — букв. «той, хто сидить за вершником») — повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі.

Застосований у першому бейті, редиф без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком:

Днів, що з друзями провів, не забувай!
Тих далеких любих днів не забувай!
Як уста твої отруїть сум,
Тих, із ким ти пив і їв, не забувай!
Хай тебе вже й не пригадає ніхто,
Ти й тепер їх, як братів, не забувай! (…).

Джерело[ред.ред. код]

  • Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 586