Рефлексивне слухання
Рефлексивне слухання — це стратегія спілкування, що включає в себе два ключових кроки: прагнення зрозуміти ідею мовця, потім повернути ідею доповідачеві, щоб підтвердити, що ідею було зрозуміло правильно. Він намагається «реконструювати, що клієнт думає і відчуває, і повернути це розуміння назад клієнту». Рефлексивне слухання — більш конкретна стратегія, ніж більш загальні методи активного слухання . Це поняття виникло в школі терапії Карла Роджерса консультування, орієнтованої на клієнта.[1] Емпатія знаходиться в центрі підходу Роджерса.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lane, Lara Lynn (2005). «Reflective listening». Gale Encyclopedia of Psychology
- ↑ Grogan, Jessica. March 11, 2013. It's not enough to listen. In: 'Psychology Today'
Джерела[ред. | ред. код]
- Arnold, Kyle (2014). Behind the Mirror: Reflective Listening and its Tain in the Work of Carl Rogers. The Humanistic Psychologist. 42 (4): 354—369. doi:10.1080/08873267.2014.913247.
- Baker, A. C.; Jensen, P. J.; Kolb, D. A. (1997). In Conversation: Transforming Experience into Learning. Simulation & Gaming. 28 (1): 6—12. doi:10.1177/1046878197281002.
- Fisher, Dalmar (1981). Communication in organizations. St. Paul, Minnesota: West Publishing Company.
- Gerwood, Joseph B. (1993). Nondirective Counseling Interventions with Schizophrenics. Psychological Reports. 73 (3f): 1147—51. doi:10.2466/pr0.1993.73.3f.1147. PMID 8115566. INIST:3863920.
- Katz, Neil H. and John W. Lawyer (1985). Communication and conflict resolution skills. Dubuque, Iowa: Kendall Hunt.
- Kotzman, Anne (1984). Reflective listening. Kew, Victoria: Institute of Early Childhood Development.
- Rogers, Carl (1951). Client-Centered Therapy: its current practice, implications, and theory. Boston: Houghton Mifflin.
- Sahakian, William S. (1975). History and systems of psychology. Journal of the History of the Behavioral Sciences. New York: Wiley. 13 (1): 78—81. doi:10.1002/1520-6696(197701)13:1<78::AID-JHBS2300130109>3.0.CO;2-9.
- Україномовні
- Палихата, Елеонора Ярославівна (2013). Теоретичні основи навчання слухання як одного з видів діалогічномовленнєвої діяльності (PDF). Науковий вісник Ужгородського університету. Педагогіка, соціальна робота (29): 132—135. Процитовано 7 вересня 2019.
- Гапоненко, Л.О. (2011). Модель розвитку рефлексивного спілкування в студентів–психологів та критерії її виміру (PDF). Проблеми сучасної психології (12): 201—210.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |