Ржепецький Антон Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ржепецький Антон Карлович
Ржепецький Антон Карлович
Міністр фінансів
 
Партія: Конституційно-демократична партія
Народження: 1868(1868)
Київ
Смерть: 6 грудня 1932(1932-12-06)
Ніцца
Громадянство: Flag of the Ukranian State.svg УНР

Анто́н Ка́рлович Ржепе́цький (1868, Київ — 6 грудня 1932, Ніцца) — громадський і політичний діяч. Міністр фінансів за гетьманської держави (травень-грудень 1918 р.). Кадет. Сприяв розбудові української грошової системи. Належав до прихильників федерації України з Росією.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ржепецький Антон — нащадок давнього шляхетського роду, до революції 1917 — директор банку і радний Київської міської думи. Був головою Землеробного синдикату, головою Товариства взаємного кредиту, очолював виборчу комісію для обрання до Державної думи. Виступав проти створення окремого українського допомогового товариства. Під час Першої світової війни керував акцією, так званого, «Татьянинского Комитету» для допомоги біженцям. Як міністр фінансів за гетьманської влади (10 травня — 14 грудня 1918) спричинився до розбудови української грошової системи і до зміцнення української валюти, захищав українські економічні інтереси в переговорах з Німеччиною і відстоював права України на Крим, але одночасно виступав проти українізації державної адміністрації і належав до прихильників федерації України з Росією.

6 вересня (24 серпня) 1918 на засіданні Ради міністрів було повідомлено, що у зв'язку з хворобою М.Василенка тимчасово виконуючим обов'язки голови уряду призначено міністра фінансів А.Ржепецького. А.Ржепецький повідомив про результати переговорів з представниками Центральних держав про умови договору про поставку їм хліба, цукру і спирту. По всіх пунктах цього договору було досягнуто домовленості, крім цін на цукор, тому Рада міністрів ухвалила, що продажа цукру по цінам нижчим, ніж в Україні, неприпустима і треба вимагати погодження на ціну, схвалену урядом в засіданні 4 вересня 1918 р Рада міністрів схвалила проект валютного договору з Центральними державами.

Після занепаду гетьманату заарештований Директорією. При відступі Директорії перед натиском більшовиків до Вінниці, туди було перевезено й в'язнів. Більше року країни Антанти — зокрема Франція — вимагали від уряду УНР звільнення С.Гербеля, А.Ржепецького, Рейнбота та інших гетьманських урядовців. Згодом в'язнів було переправлено до Одеси і там «подаровано» Антанті.

П.Скоропадський в спогадах писав, що навіть за умов німецько-австро-угорської окупації, «іти на якійсь-либонь поступки німцям Ржепецький вважав немислимим, і не тому, що це були німці, він просто як господар був скупий і беріг кожну державну копійку». 

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]