Риківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Риківка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Донецька міська рада
Рада Калінінський район
Основні дані
Засноване 1880
Існувало до після 1933
Географічні дані
Місцева влада
Карта
Риківка. Карта розташування: Україна
Риківка
Риківка
Риківка. Карта розташування: Донецька область
Риківка
Риківка

Риківка (Калинівка, Риковка) — колишнє селище, підпорядковувалося Донецькій міській раді.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

1880 року козачий офіцер П. П. Риковський отримав у володіння вугільні копальні — на землях Війська Донського. До 1895 року у володіннях Рикова знаходилися 3 рудники — Григорівський (район сучасної шахти ім. Калініна, шахта № 12), Макар'євський (лівобережна частина проспекту Полеглих Комунарів, шахти № 3, № 4/4-біс), Кальміуський (Ларинський) — біля злиття балки Скоморошина та річки Кальміус.

На початку січня 1891-го стався вибух на шахті № 14, загинуло 55 гірників.

1892-го збудовано лікарню на 40 ліжок. 1894 року створено Бельгійське анонімне товариство Риковських рудників, проіснувало до смерті Риковського, 1895-го на рудниках працювало 232 людей. 1904 року рудники переходять у власність Катеринівського гірничопромислового товариства. 1906-го в Риковці створюється церковний приход, закладається Свято-Миколаївська церква.

18 червня 1908 року на Макар'євському руднику — шахта № 4/4-біс — сталася найбільша шахтна аварія в історії Російської імперії, від вибуху метану і вугільного пилу загинули 271 шахтар.

1913-го на рудниках працювало 3200 людей, вони проживали у 434 житлових будовах. 1914 року відкрита нова шахта № 7-8, 1915-го шахта № 5-6.

Після початку Першої світової війни велику частину козацтва призвано до армії, нестачу робочих рук поповнювали китайцями, звідки в Риківці з'явився топонім «Шанхай», після Лютневої революції вони повертаються додому.

22 квітня 1918-го околиці Юзівки займають німецько-українські війська, вибивши червоноармійців. 20 листопада німецькі та українські сили відходять із цього району, спалахує повстання, придушене козаками Краснова. 3 січня 1919-го ці місця займаються червоною владою.

1926 року внаслідок адміністративної реформи Макар'євські рудники із селищем з населенням 3850 чоловік відходять до міста Сталіно, селище пойменували Калинівка; Григорівський рудник перейшов у відання Макіївки.

1930-го на північній окраїні Риківки збудовано нову лікарню ім. Ворошилова, 1931-го трамвайна лінія сполучає селище із містом Сталіно.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Риківській рудраді — 1120 осіб[1].

Назва поселення «Калинівка, Калінінка» виникає 1937-го після розстрілу Рикова та утворення Калінінського міського району.

1939 року Макар'євські копі затопили ґрунтові води, що прорвалися, число жертв засекретили, видобуток відновлювати не стали.

21 жовтня 1941-го радянські війська 383-ї дивізії покидають місто Сталіно. 1941 року у стовбур закритої — після аварії 1920-го шахти № 4/4-біс — нацистські окупанти скидали тіла страчених жителів Донецька, це відбувалося в жовтня 1941-го — вересні 1943-го років. В братській могилі знаходяться останки від 75 до 102 тисяч людей.

7 вересня 1943-го нацисти вибиті із Риківки 301-ю стрілецькою дивізією.

Станом на 2010-ті роки — місцевість в Калінінському районі Донецька.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Принагідно[ред. | ред. код]