Розвідувальне співтовариство Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Організаційна схема, наведена на сайті розвідувального співтовариства Франції[1].

Розвідувальне співтовариство Франції (фр. Communauté française de renseignement) — збірний термін для позначення всіх нині діючих спецслужб Франції, використовуваний з початку 2000-х у французьких військових та дипломатичних колах. Розвідувальне співтовариство Франції діє під загальним керівництвом Національної ради з розвідки[fr] — підрозділу Ради з оборони та національної безпеки[fr].

Розвідувальні організації[ред. | ред. код]

Підвідомчі міністерству оборони[ред. | ред. код]

Підлеглі безпосередньо міністру:

Підлеглі Генеральному штабу ЗС Франції:

Деякі експерти виділяють в складі спецслужб, підпорядкованих Міністерству оборони, ще дві[4]:

  • Бригада розвідки та радіоелектронної боротьби (BRGE), яка веде радіоелектронну та радіотехнічну розвідку в інтересах Міністра оборони та військового командування, а також займається питаннями захисту військових ліній зв'язку та інформаційних систем.
  • Центральна служба безпеки інформаційних систем (SCSSI), що відповідає за розробку нормативних актів та контроль у галузі використання криптосистем.

Підвідомчі міністерству внутрішніх справ[ред. | ред. код]

Підлеглі генеральної дирекції національної поліції:

Підлеглі префектурі поліції:

Підвідомчі міністерству економіки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Organization chart of the French intelligence community[Архівовано 22 липня 2014 у Wayback Machine.]
  2. Décret n°82-306 du 2 avril 1982 CREATION D'UNE DIRECTION GENERALE DE LA SECURITE EXTERIEURE (DGSE), PLACEE SOUS L'AUTORITE D'UN DIRECTEUR GENERAL RELEVANT DIRECTEMENT DU MINIS... Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  3. Décret n° 2007-151 du 5 février 2007 modifiant le décret n° 2001-1126 du 29 novembre 2001 fixant les attributions de la direction de la protection et de la sécurité de la défe... Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  4. Зарубіжних країнах. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
  5. Décret n° 2008-609 du 27 juin 2008 relatif aux missions et à l'organisation de la direction centrale du renseignement intérieur|Legifrance. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Philippe Madelin, Dans le secret des services: la France malade de ses espions?, Denoël, Paris, 2007, ISBN 2-207-25926-9
  • Collectif, Dans les archives inédites des services secrets, L’Iconoclaste, 2010, 352 p.
  • Claude Faure, «Aux Services de la République. Du BCRA à la DGSE», Fayard, 2004.
  • Olivia Recasens, Didier Hassoux, Christophe Labbé, L’espion du président: au cœur de la police politique de Sarkozy, Robert Laffont, 2012, ISBN 9782221129838

Посилання[ред. | ред. код]